Виступ Президента Азербайджанської Республіки Гейдара Алієва на зустрічі з представниками азербайджанської діаспори в Україні - Київ, 25 березня 1997 року

Я вперше знаходжусь в Україні з офіційним візитом. Я зустрічаюсь з азербайджанцями, нашими співвітчизниками під час усіх моїх візитів до зарубіжних країн. Безумовно, що і тут у мене є потреба у такій зустрічі. Я звернувся з проханням, щоб якщо не всі, то хоч би частина азербайджанців, які проживають в Україні, прийшла б на цю зустріч.

Хочу знати скільки азербайджанців проживає в Україні, як ви тут живете, чим займаєтеся, які у вас зв`язки з батьківщиною, які проблеми маєте. Щоправда, мені сказали, що на цю зустріч у мене мало часу. Проте за цей короткий термін можна про дещо дізнатися, дещо сказати. Ви знаєте, що сьогодні я повертаюся до Баку. Це наша перша зустріч. Я зовсім не знав, що в Україні проживає 500 тисяч азербайджанців. Це велика цифра. Безумовно, проживання азербайджанців в Україні залежить ні від вас, ні від мене. У кожного своя доля. Я дивлюся на це не як на негативне, а як на позитивне явище, оскільки будь-яка нація не повинна концентруватися й жити винятково лише на своїй землі. Ви знаєте, що представники будь-якої нації, яка проживає в інших країнах, гідно репрезентують свій народ, свої країни. Тому від цього лише користь, а не шкода.

Тут сказали, що проживаючих в Україні азербайджанців утискують. Хто і як їх утискує? Сьогодні я зустрічатимусь з Президентом України. Що ж йому сказати ? Я повинен знати : кого і як утискують.

Голос з місця: Проживаючих в Україні азербайджанців утискують в основному органи міліції. На азербайджанців вони чинять більший тиск, ніж на представників інших національностей.

Гейдар Алієв: Зрозуміло. Місцеве населення, яке тут проживає, складається, в основному, з українців, є багато росіян, а також і представників інших національностей.

Голос з місця: В Україні проживає близько 17 тисяч вірмен.

Гейдар Алієв: Українська держава, її Президент особисто чудово ставляться до Азербайджану. В цілому ви повинні знати, що в останні роки між українською та азербайджанською державами існують дуже хороші відносини. В липні 1995 року за моїм запрошенням Президент України відвідав з офіційним візитом Азербайджан. Візит пройшов дуже успішно. Ми підписали низку документів зі зміцнення співробітництва між нашими країнами. Президент Леонід Кучма запросив мене відвідати Україну з офіційним візитом. Але, на жаль, у зв`язку з великою зайнятістю, а також з інших причин я не зміг здійснити цей візит у 1996 році. Я прибув з офіційним візитом зараз, в 1997 році. У мене і зараз багато роботи. Завтра ввечері я від`їжджаю до Франції, а 28 березня повинен бути у Москві. Є у мене й інші справи. Однак, незважаючи на це, я не змінив часу цього візиту, призначеного на 24-25 березня.

Тут нас зустрічали з великою гостинністю, в щирій та дружній обстановці. Мої переговори з Президентом Леонідом Кучмою пройшли успішно, відбулися змістовні бесіди нашої делегації з прем`єр-міністром України паном Лазаренком, міністром закордонних справ Удовенком, першим замісником голови парламенту Ткаченком. Вчора ми підписали 17 документів. Найважливішим з них є той, що створює відносини між Україною та Азербайджаном на основі стратегічного партнерства. Це нове питання. Подібний документ ми підписали лише з Грузією, а зараз і з Україною. Це свідчить про великі взаємні зацікавленості Азербайджану та України.

В наших відносинах з республіками колишнього Радянського Союзу, які входять зараз до Співдружності незалежних держав, Україна посідає особливе місце для Азербайджану. Ми й раніше знали, а вчора і сьогодні ще раз стало зрозумілим, що Азербайджан має дуже важливе значення для України. Є широкі можливості для розвитку економічних зв`язків. Україна хотіла би, зокрема, використовувати в подальшому нафту та газ Азербайджану. Вчора ми підписали з цього приводу документ, який має велике значення.

Таким чином, між нашими країнами на державному рівні, тобто між двома президентами, главами урядів та на інших рівнях створені дуже дружні, теплі, щирі відносини. Можу сказати, що, можливо, ці відносини якісно відрізняються від відносин з іншими державами. І тому я дивуюся тому, що ви говорите, нібито тут щось не так у ставленні до азербайджанців. Слухаючи вас, я дійшов висновку, що подібні явища існують, але, як ви говорите, це не є державною політикою, це не політика Уряду України. Можливо це питання виникло у зв`язку з діями певних посадових осіб. І ще. Ви знаєте, що зараз немає того, щоб усі підтримували одну думку, як це було колись. Ви бачите, що парламент говорить одне, виконавчі органі - інше, між ними часом немає згоди. Різні партії є і в українському, і в нашому парламентах. Кожний висловлює свою думку, яка, можливо, не подобається іншому. Тобто в подібній ситуації є можливим, що окремі особи, висловлюючи свої суб`єктивні почуття, виявляють негативне ставлення до азербайджанців.

По-друге, говорімо відверто. Можливо дехто з азербайджанців скоюють злочини, порушують закони, скоюють негідні дії. А це в результаті викликає погане ставлення до всіх азербайджанців. Вважаю, що ці проблеми можна усунути. Я з Леонідом Кучмою поговорю про це. Однак ще раз скажу, що це не політика держави й уряду, а явище, яке спонукали суб`єктивні емоції, почуття. Думаю, що ми вирішимо і це. Але скільки б ми не говорили, не давали вказівок, дуже багато буде залежати від самих азербайджанців. Потрібно, щоб азербайджанці скрізь були б взірцем дотримання законів. Тоді щодо азербайджанців не буде фактів подібних несправедливих виявів.

Для вирішення цих питань у нас зараз є посольство Азербайджану в Україні, у Києві. Я призначив посла, ви його знаєте. Він сам говорить, що протягом трьох років він жив тут як простий громадянин, займався певною діяльністю, а зараз він призначений послом. І одним із мотивів його призначення є те, що він тут жив, працював, знає Україну. Тому він зможе тут працювати на посаді посла.

Посол і посольство будуть займатися цими питаннями. Подібні випадки неможливо усунити зразу. Це може відбутися поступово. Але звертаюся до вас з проханням: не узагальнюйте дії, викликані суб`єктивними почуттями окремих людей до азербайджанців, і не розцінюйте це як ставлення до азербайджанців українського народу, уряду, держави. Цього категорично не можна робити.

Ще раз повторюю, що у нас зараз настільки щирі міждержавні відносини, зокрема, між мною особисто і Леонідом Кучмою, що вважаю, що нашим відносинам не повинно нічого нашкодити.

Напевно, ви вчора бачили по телебаченню, як Президента Азербайджану Гейдара Алієва нагородили найвищою нагородою незалежної Української держави - орденом Ярослава Мудрого. Мені сказали, що цим орденом було нагороджено два-три керівники держав. Це рідке явище. Принаймі, жоден із глав держав колишнього Радянського Союзу, які зараз входять до складу Співдружності незалежних держав, не був нагороджений цим орденом. Значить, це і є ставлення України до Азербайджанської Республіки, нашої країни. Це дуже важливе державне рішення спрямоване на подальший розвиток дружніх зв`язків між двома нашими країнами. Я, наприклад, дуже ціную це. Вважаю, що ставлення України до Азербайджану потрібно вимірювати цим. І не потрібно вимірювати його дрібницями.

Ви знаєте, що в нашій республіці ведеться серйозна боротьба із злочинністю. Ви, напевно, чули, що в Азербайджані, зокрема, в 1989-1990 роках були сформовані різні злочинні угрупування, озброєні загони. Вони не лише порушували державний правопорядок, скоювали злочини проти держави, але й чинили насилля щодо населення, займались рекетом. Протягом останніх трьох років ми очищаємо республіку від цих злочинців.

За даними, які ми маємо, громадяни, які скоїли в Азербайджані тяжкі злочини, переховуються і в Україні. Ми знаємо, що вони отримали тут фальшиві паспорти, і, переховуючись тут, готували терористичні акти проти влади Азербайджану, його державності. Багатьох з них затримано в Харкові, в інших містах України і привезено до Азербайджану. Деякі з них виїхали до Росії, Молдови, де ми їх і схопили. Тобто, якщо людина, яка скоїла злочин в Азербайджані, проживає тут, то і тут він залишається злочинцем, він і тут скоює злочини. Якщо він приїжджає сюди для того, щоб проводити підготовчу роботу для скоєння злочину в Азербайджані, то значить, що він і тут скоює злочин. Тому ми не можемо сказати, що всі азербайджанці, що живуть тут є ягнятами, не чинять незаконних дій. Так як в Україні є таке товариство, ви самі й ваше товариство повинні серйозно задуматися над поведінкою, мораллю азербайджанців, звернути на це увагу. Ви повинні намагатися, щоб азербайджанці скрізь поводилися як культурні, законослухняні громадяни, які дотримуються державного правопорядку. Азербайджанці - дійсно такі люди. Наш народ - такий народ. Проте і серед азербайджанців є злочинці й негідні люди.

А скільки разів в самому Азербайджані хотіли скинути нашу владу, здійснити терор. Наприклад, громадяни, які повинні були бути покарані за спробу державного перевороту в березні 1995 року, втекли і переховувались у різних місцях, деякі з них в Україні. Коли Леонід Кучма знаходився з офіційним візитом в Азербайджані в липні 1995 року, вони підклали під міст по дорозі до Бакинського аеропорту 170 кг вибухової речовини тротил для того, щоб підірвати міст, вбити мене, а заодно і пана Кучму. Був і такий випадок. Ми їх впіймали, їх було засуджено і вони отримали покарання. На жаль, через брак часу не можу вам більш детально розповісти про це.

Мої переговори, зустрічі пройшли тут досить успішно, я вже сказав, що ми підписали 17 документів. Вони заклали хорошу основу для розвитку українсько-азербайджанських зв`язків в економіці та інших галузях. Вважаю, що зв`язки між Україною та Азербайджаном вкрай необхідні для нашої країни. Ми і в подальшому будемо розвивати їх. Це не просто економічні зв`язки, вони створені з близькою нам країною і сприятимуть вирішенню проблем Азербайджану в Європейському Союзі, у світі, в міжнародному співтоваристві.

Ви знаєте, що найважчою проблемою є агресія Вірменії проти Азербайджану. На жаль, в результаті цієї агресії 20 відсотків території нашої країни окуповано вірменськими збройними силами, понад мільйон наших співвітчизників з окупованих територій стали біженцями, багато живе у тяжких умовах, в наметах. За час воєнної агресії у нас загинуло понад 20 тисяч осіб, багато людей потрапило у полон, частину з них ми повернули. Повторюю, що під час захисту азербайджанських земель від агресії вірменських збройних сил понад 20 тисяч наших громадян стали шехидами.

У травні 1994 року ми підписали угоду про припинення вогню, якого дотримуємося. Зараз немає вогню, але й немає і миру. Ми хочемо вирішити це питання мирним шляхом, не хочемо поновлення військових дій, війни, хочемо мирно вирішити це питання. Але це нелегко. Ми проводимо переговори на всіх рівнях - і за участю Організації Об`єднаних Націй, і Європейського Союзу, і в рамках ОБСЄ, а також використовуючи можливості великих держав. Думаю, що ці переговори також дадуть свої результати. Думаю, що в майбутньому у мене буде можливість детально проінформувати вас про це.

У мене до вас є прохання. Кожний азербайджанець, незалежно від місця свого проживання, не повинен забувати свою Батьківщину, своїх предків, свою мову. Ти можеш жити де завгодно, добре чи погано, але потрібно, щоб биття твого серця співпадало з пульсом твоєї Батьківщини. Почуття патріотизму повинно бути у кожному з нас, також і в азербайджанців, які проживають за межами нашої республіки, в Україні.

Бажаю, щоб у вас було більше таких почуттів. Упевнений, що ви тісніше згуртуєтесь навкруги посольства Азербайджану в Україні, налагодите стосунки, будете солідарні, об`єднаєтеся, будете надавати один одному допомогу, підтримувати один-одного, а поряд з цим будете жити турботами Азербайджану. Дякую. Бажаю вам здоров`я й щастя.

На українську мову перекладено з російської за газетою "Бакинский рабочий", 28 березня 1997 року.