Вступне слово і заключна промова Президента Азербайджанської Республіки, Верховного головнокомандуючого Гейдара Алієва на церемонії вручення батькам, членам сімей Національних героїв, бійців, що брали участь і стали шехидами, тим, хто відзначився при захисті Ходжали від ворога, медалі "Золота зірка", ордену "Прапор Азербайджану" - 26 лютого 1999 року


Дорогі сестри й брати!

У ХХ столітті вірменами проти азербайджанського народу неодноразово здійснювалися агресія, геноцид. Найстрашніша з них - це ходжалінськая трагедія, геноцид.

Сім років тому в ту жахливу лютневу ніч вірменські збройні сили за сприяння й участю 366-го полку армії Радянського Союзу вчинили страшний геноцид проти жителів Ходжали, одного з чудових куточків Азербайджану. Цей геноцид, здійснений з неймовірним звірством, став однією з найстрашніших трагедій ХХ століття. Протягом однієї ночі мирним, неозброєним ходжалинцям було завдано великого удару. В результаті геноциду загинули сотні ходжалинських жінок, чоловіків, літніх і молодих людей, немовлят, дітей. Сотні ходжалинців були поранені, отримали каліцтва, стали інвалідами. Сотні людей потрапили в полон.

Ця трагедія - найтяжчий удар, нанесений азербайджанському народу в період вірмено-азербайджанської війни. Ходжалинці зустріли цю трагедію мужньо, героїчно. Ті, хто героїчно захищав свій будинок, місто, сім'ю, загинули, стали шехидами. В результаті вогню, відкритого вірменами, територія Ходжали була залита кров'ю.

Ця трагедія приголомшила азербайджанський народ, завдала ходжалинцам тяжкого морального удару. Проте воля ходжалинців не була зломлена, люди героїчно, виявляючи безстрашність, жертвували собою. Вони мужньо пережили цю трагедію. Горді ходжалинці і сьогодні, в день 7-ої річниці трагедії, знову живуть героїчним життям.

Немає ніякого сумніву в тому, що вірмено-азербайджанському конфлікту буде покладено кінець, що будуть звільнені окуповані землі Азербайджану, і наші співвітчизники, насильно вигнані з цих земель, повернуться до своїх домівок, в свої краї і будинки. Немає сумніву в тому, що Ходжали буде звільнено від окупації, і ходжалинці повернуться на свої рідні землі й знов житимуть на цих землях.

Але рана Ходжали завжди житиме в нашому серці. Ті, хто здійснив ходжалинський геноцид, будуть засуджені правосуддям. Колишнє керівництво Азербайджану, винне в ходжалинськой трагедії, інші посадові особи також понесуть своє покарання. Суд справедливості винесе їм покарання.

Наш народ впродовж історії пережив великі війни і, захищаючи свою землю, власну гідність, приносив жертви. Але всякого разу виходячи з таких воєн, боїв, труднощів, він ставав все більш стійким, рішучим. Упевнений, що і сьогодні наш народ, у тому числі і ходжалинці, став стійкішим в незалежній Азербайджанській державі й має намір до кінця вести боротьбу, щоб захистити і зберегти незалежність нашої держави, звільнити всі наші окуповані землі.

Сьогодні у сьому річницю ходжалинської трагедії, я схиляю голову перед духом наших синів, героїчно загиблими шехидами в Ходжали. Прошу хвилиною мовчання вшанувати їх пам'ять.

Аллах бютюн шехидляра рехмет елясин! (Хай упокоїть Аллах їх душі!)

А зараз хочу вручити батькам, членам сімей наших співвітчизників, які проявили героїзм і стали шехидами при захисті ходжалинській землі нагороди Азербайджанської держави.

Заключна промова 

Дорогі сестри, брати, друзі!

Сьогодні на нашій Батьківщині, в нашій країні день трауру. Наш народ, громадяни Азербайджану, відзначаючи сьому річницю ходжалінського геноциду, з глибокою скорботою поминають трагедію Ходжали, геноцид. Сьогодні ми висловлюємо глибоке шанування всім, хто загинув в результаті ходжалінського геноциду, хто був поранений, покалічений, потрапив у полон і заявляємо всім ходжалинцям, що ми разом з ними.

Ходжалінськая трагедія - це горе, печаль не тільки ходжалинців, але й всього азербайджанського народу. Тому сьогодні у всій країні день печалі, день трауру. Я прошу Аллаха ще раз упокоїти душі всіх загиблих і висловлюю співчуття ходжалинцям, всьому азербайджанському народу. Тому що кожен наш загиблий співвітчизник - син не тільки своєї сім'ї, але й Азербайджану, і це траур всього азербайджанського народу.

Разом з тим сьогоднішня зустріч з вами справила на мене велике враження. Ви зазначили тут, що після мого обрання Президентом в 1993 році я почав аналізувати біди, що повалилися на голову азербайджанського народу, і вжив потрібних заходів. Зокрема, в лютому 1994 року була дана оцінка ходжалінському геноциду, і сьогоднішній день був оголошений траурним днем.

Але кожного разу, зустрічаючись з ходжалинцями, я відчуваю й почуття гордості. Люди, що винесли стільки горя, пережили такі страшні, жахливі дні, на очах втратили близьких, - такі горді й мужні. Кожен їх них живе турботами про Батьківщину, любов'ю до своєї землі. Це свідчить про те, яка висока моральність нашого народу. Адже високі моральні якості ходжалинців відображають високі моральні якості всього азербайджанського народу. Але ходжалинці для всіх є зразком героїзму, мужності, стійкості й патріотизму.

Ви сказали тут багато добрих слів, дякую вам за них. У словах кожного з вас криється дуже глибокий зміст. Він полягає в тому, що хоча ви і втратили дітей, главу сім'ї, брата, рідних, сьогодні ви живете з оптимізмом, дивитеся в майбутнє з надією. Я повністю розділяю ваш настрій. Так, з початку агресії Вірменії проти Азербайджану - з 1988 року - ми пережили важкі дні, роки, зазнали великих втрат. Вже декілька років наші землі окуповані вірменськими озброєними силами. Це наше горе, горе нашого народу.

В той же час ми в 1994 році припинили вогонь і кровопролиття, хочемо звільнити наші землі мирним шляхом, за допомогою переговорів, хочемо відновити територіальну цілісність нашої країни.

Правда, це важко, оскільки після того, як ворог окупував землі, його важко вигнати звідти. Але ми йшли і йдемо цим шляхом. Я вірю, що наша миролюбна політика, наші заходи дадуть свої результати.

В той же час я вважаю справедливими і ваші виступи тут, це велика моральна підтримка нам. Так, якщо всі наші миролюбні кроки, ініціативи, заходи, що вживаються, зрештою не забезпечать звільнення окупованих земель, ми звільнимо наші землі будь-якою ціною, принісши будь-які жертви, ви повернетеся в свої краї, територіальна цілісність Азербайджану буде відновлена. Це наш священний обов'язок - борг перед предками, борг перед нинішнім поколінням, борг перед майбутніми поколіннями.

Як Президент Азербайджану, я постійно відчуваю свою відповідальність. Заявляю, що основна частина моєї діяльності як Президента Азербайджану присвячена забезпеченню територіальної цілісності Азербайджану, звільненню окупованих земель.

В минулі роки я день і ніч займався цим. Займаюся і сьогодні, займатимуся і в майбутньому. Можете бути впевнені, що я завжди з Вами, з сім'ями шехидів, із співвітчизниками, що стали біженцями. Ви для мене - найдорожчі, найулюбленіші громадяни Азербайджану, і я завжди буду з вами. Вірю, що всі разом ми звільнимо окуповані землі. Ходжали буде звільнений, земля Ходжали знову буде передана її жителям, і ви станете її господарями.

Я бажаю вам здоров'я. Сьогодні ще раз прошу Аллаха упокоїти душі шехидів. Бажаю кожному з вас терпіння, стійкості, успіхів у всіх справах. Спасибі.

Переклад здійснено з газети «Бакинский рабочий», 2 березня 1999 року.