Протягом століття, починаючи з кінця Х століття (983-1060 і 1107-1117рр.) у політичній історії Азербайджану держава Раввадидів

відігравала дуже важливу роль. Ближче до кінця 50-х років Х століття, в період ослаблення влади Саларидів, представником династії Раввадидів Мухаммедом ібн Хусейном було захоплено частину земель Азербайджану. А в 956-957 роках він заволодів і його околицями. Міжусобиці, що посилилися ближче до кінця 70-х років того ж століття, завершилися перемогою сина Хусейна-Абульхейджі над правителем держави Саларидів Ібрагімом. Абульхейджа також захопив, приєднавши до своїх володінь, частину земель Саларидів на південь від Аразу. В період походів Сельджукидів на Кавказ територія держави Раввадидів охоплювала весь Південний Азербайджан. Після взяття в 1060 році Тебріза сельджукским султаном Тогрулом, Мамлан II оголосив себе васалом султана. Втративши політичну владу, Раввадиди довгі роки не могли повернути свою колишню велич. Лише в джерелах 1107-1108 років згадується ім’я володаря південно-західних земель Азербайджану правителя Марагі Ахмад ібн Ібрагіма ібн Вахсудана ар-Раввадида. Після вбивства в 1116-1117 роках Ахмаді в палаці халіфа в Багдаді, династія Раввадидів зійшла з історичної сцени. Столицею держави Раввадидів були міста Тебріз і Марагі.