Династія Шаддаддидів, що відігравала активну роль у військово- політичній історії Азербайджану та сусідніх держав, перебувала при владі на Південному Кавказі-в еміратах Гянджа, Нахчиван, Двін та Ані-з Х до середини ХII століть. Скориставшись важкою ситуацією, що виникла 951 року в державі Саларидів, основоположник курдської

за походженням династії Шаддаддидів Мухаммед ібн Шаддад ібн Гуртаг, а після нього його сини Абульхасан Алі Лешкері та Фазл посилили боротьбу за землі Саларидів. У 971 році Лешкері, в результаті діяльності свого брата Фазла , що знаходився в той період на службі у Саларидів, взяв управління Гянджі в свої руки. Так були закладені основи держави Шаддаддидів зі столицею в Гянджі. За угодою, укладеною правителем держави Саларидів Ібрагімом після безуспішної облоги Гянджі, значна частина Аррану (Барда, Шамкір, Нахчиван та інші) перейшла до Шаддаддидів. Існуванню держави Шаддаддидів 1075 року поклали край Сельджукиди.