Промова Президента Азербайджанської Республіки Гейдара Алієва на Лісабонському самміті ОБСЄ - Лісабон, 2 грудня 1996 року


Шановний пане голово!

Шановні панове!

Щиро вітаю глав держав та урядів, усіх учасників нашого Самміту. Сподіваюсь, що ця зустріч стане важливим етапом у справі зміцнення безпеки та співробітництва в Європі.

Пройшло вже понад двадцять років з часу підписання Заключного акту в Ґельсінкі, що визначив високі стандарти правових та гуманних принципів взаємозв'язків між народами та країнами Європейського континенту.

За цей період у світі відбулися серйозні зміни, виникли нові незалежні держави, ідеї свободи та демократії стали головними на всьому Європейському континенті, а також далеко за його межами. Діяльність ОБСЄ відіграла велику роль в забезпеченні міжнародної безпеки, державного суверенітету, дотриманні територіальної цілісності та недоторканності кордонів, мирному урегулюванні конфліктів, захисту прав та основних свобод людини.

Час довів, що ОБСЄ є життєздатною, продуктивною організацією, і ми високо оцінюємо пройдений шлях, її багатий внесок в процеси, що відбуваються у світі.

Азербайджанський народ, який відновив свою незалежність, обрав шлях побудови демократичної, правової держави, формування ринкової економіки, постійно відчуває на собі дійову допомогу ОБСЄ.

Незважаючи на об'єктивні труднощі перехідного періоду, наслідки війни, до якої ми силоміць затягнені, ми зміцнюємо державну незалежність, проводимо ґрунтовні політичні та економічні реформи.

В Азербайджані відновлені такі принципи демократії, як плюралізм, багатопартійна система, свобода слова та віросповідання. Шляхом всенародного референдуму була прийнята перша демократична Конституція Азербайджану, був обраний новий парламент республіки, заснований на багатопартійній системі.

Успішно втілюється в життя лібералізація економіки, широкомасштабна приватизація державного майна, реформа в аграрному секторі, у тому числі надання землі у приватну власність з правом купівлі та продажу без будь-яких обмежень.

Відкриваються широкі можливості для вкладення іноземних інвестицій до економіки Азербайджану. Були укладені багатомільярдні контракти з найбільшими нафтовими компаніями світу для спільного видобутку енергетичних ресурсів в азербайджанському секторі Каспійського моря.

Ми впевнені, що шлях приєднання Азербайджану, як у політичному, так і в економічному відношенні, до світової співдружності незалежних демократичних держав, відповідає життєвим інтересам азербайджанського народу, та сподіваємось на подальшу підтримку ОБСЄ, інших міжнародних організацій та установ у цій нашій стратегічній лінії.

Пані та панове!

Регіональні конфлікти, розповсюдження войовничого націоналізму та сепаратизму, міжнародний тероризм є реальною загрозою для миру, прогресу та розвитку в нашому регіоні.

Багато народів, також і народи, що живуть на пострадянському просторі, на Кавказі, були втягнені в криваві війни. Ці війни закінчуються масовою загибеллю людей, етнічною чисткою, перетворенням мільйонів людей в біженців, окупацією територій незалежних держав. Тому ОБСЄ ще багато має зробити для забезпечення загальної безпеки на Європейському континенті.

Як ви знаєте, Республіка Вірменія здійснила агресію проти нашої республіки для привласнення Нагірного Карабаху, який споконвічно був азербайджанською землею. Внаслідок цієї агресії двадцять відсотків території Азербайджану були окуповані збройними силами Республіки Вірменії. Понад двадцять тисяч наших громадян були вбиті, понад сто тисяч поранені або стали інвалідами, шість тисяч потрапили у полон. Понад один мільйон азербайджанців, тобто близько п'ятнадцяти відсотків населення нашої країни стали біженцями. Ось вже чотири роки вони змушені проводити зиму в наметних містечках у нестерпних умовах. На окупованих територіях були зруйновані, спалені, розграбовані близько 700 міст та сіл, а також тисячі лікарень, шкіл, житлових будинків, історичних та культурних пам'яток азербайджанського народу.

У чотирьох резолюціях, які ухвалені Радою Безпеки ООН, та в шести заявах його голови вимагається негайного та повного виведення збройних сил Вірменії з усіх окупованих територій Азербайджану, повернення біженців та переселенців до місць постійного проживання. Ці документи підтверджують суверенітет та територіальну цілісність нашої республіки, належність Нагірного Карабаху до території Азербайджанської Республіки. Однак Республіка Вірменія відмовляється виконувати усі ці постанови.

Мінська група ОБСЄ, що створена 1992 року, докладала немало зусиль для мирного урегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту. Завдяки її діяльності та близькій участі Російської Федерації, у травні 1994 року була укладена угода про припинення вогню.

Тривале дотримання режиму припинення вогню - важливе досягнення, яке демонструє наше прагнення до перемир`я. Режим припинення вогню дозволив упорядкувати процес переговорів, перетворився в надійний фундамент зусиль, та азербайджанська сторона має намір додержуватися цього режиму до підписання угоди про мир.

З метою скорішого припинення вогню та створення багатонаціональних сил ОБСЄ, що оберігатимуть мир, ми виступили повними прибічниками постанов з цього приводу, що були ухвалені в 1994 році на Будапештському Самміті ОБСЄ.

Після Будапештського самміту став інтенсивніше протікати процес проведення переговорів в рамках Мінської групи. Ми також створили канал прямих двобічних переговорів з Вірменією на рівні представників президентів, визволили військовополонених та заручників з обох боків. Спільна заява президентів Вірменської та Азербайджанської Республік у квітні цього року в Люксембурзі стала важливим кроком на шляху припинення конфлікту. Ця заява, дійсно, є першим документом між Вірменією та Азербайджаном, що демонструє бажання сторін покласти кінець збройному конфлікту на основі міжнародних принципів та норм.

Під час моїх особистих зустрічей іншого рівня з главами держав ОБСЄ ми проводили широкі дискусії, шукали найбільш оптимальні, взаємовигідні способи припинення вірмено-азербайджанського конфлікту.

Шановні глави держав та урядів! Напередодні Лісабонського самміту я надіслав вам листа, в якому запропонував спосіб припинення конфлікту на основі суворого дотримання принципів ОБСЄ, Статуту ООН та загальноприйнятих міжнародних правових норм . У цій пропозиції були враховані інтереси всіх сторін.

Цей компромісний спосіб урегулювання складається з таких складових частин: забезпечення територіальної цілісності Азербайджанської Республіки, гарантія безпеки всього населення Нагірного Карабаху, що входить до складу Азербайджанської Республіки. Цей спосіб знаходить підтримку в усіх міжнародних посередників, в відповідає принципам, запропонованим нинішнім головою ОБСЄ під час його перебування у регіоні конфлікту в 1996 році.

Але, на превеликий жаль, Республіка Вірменія продовжує ухилятися від будь-якого рішення, яке засноване на Статуті ООН, принципах ОБСЄ й на міжнародному праві.

Вона відмовляється визнати територіальну цілісність Азербайджанської Республіки, намагається узаконити результати агресії, отримати статус незалежності для Нагірно-Карабахського регіону Азербайджанської Республіки та приєднати цей регіон до Вірменії.

З початку вірмено-азербайджанського конфлікту, пов'язаного з Нагірним Карабахом, у світі відбулися дуже великі події. На пострадянському просторі виникли нові незалежні держави, серед них й Азербайджанська Республіка. Суверенітет наших держав, непорушність їх кордонів та територіальну цілісність підтвердила вся Світова співдружність.

Порушення у будь-якій формі цих принципів перешкоджає створенню миру та стабільності, підсилює протистояння, не залишає надії народам на спокійне та благополучне майбутнє.

Незаконні вимоги щодо Нагірного Карабаху не відповідають загальноприйнятим нормам міжнародного права. Ми ніколи не погодимось з цими вимогами, ми не можемо допустити виникнення на території Азербайджану другої вірменської держави.

І, нарешті, вірменська сторона має зрозуміти, що конфлікт який вона розпочала, і що продовжується вісім років, приніс дуже велику трагедію та страждання не лише азербайджанському народу, але й поставив у скрутне становище ще й вірменський народ.

Я впевнений, що урегулювання конфлікту на основі статуту ООН, принципів ОБСЄ та норм міжнародного права, надасть можливість укласти тривалий міцний мир між Вірменією та Азербайджаном, поновити гарні взаємини між вірменським та азербайджанським народами, створити найсприятливіші умови для всього населення Нагірного Карабаху. Урегулювання конфлікту забезпечить успішне економічне співробітництво у Закавказзі, створить можливості для успішного виконання соціально-економічних завдань у нашій республіці, вилучення користі з плодів демократії та свободи.

Ми не хочемо війни, ми хочемо миру. Звертаючись до президента Вірменії пана Левона Тер-Петросяна, до всього вірменського народу, я закликаю їх до миру та співробітництва.

Звертаючись до глав держав та урядів, які беруть участь у Лісабонському Самміті ОБСЄ, прошу їх зробити всі можливе для швидкого припинення вірмено-азербайджанського конфлікту, що є одним із триваліших руйнівних регіональних конфліктів у Європі.

Вжити усіх заходів заради миру на нашому континенті, благополуччя та стабільності народів є нашим священним обов'язком.

Дякую за увагу.