Промова Президента Азербайджанської Республіки Гейдара Алієва на церемонії, присвяченій святкуванню Дня Перемоги - 9 травня - Баку, 9 травня 2001 року


Дорогі ветерани!

Шановні пані та панове!

Щиро вітаю вас, весь азербайджанський народ, усіх громадян Азербайджану з Днем Перемоги, 56-ої річниці Перемоги над німецьким фашизмом. Бажаю вам, всьому азербайджанському народу, громадянам Азербайджану миру, спокою, благополуччя.

День Перемоги - це знаменна подія для всіх країн світу. 9 травня 1945 року ми перемогли німецький фашизм, відвернули біди, які фашизм приніс усьому людству та які ще зміг би принести. Тому День Перемоги святкують в усьому світі. Ті країни, які боролись проти німецького фашизму в Другій світовій війні, навіть люди, країни, держави, які не брали участь у Другій світовій війні, добре знають, що якби у травні 1945 року маршал Жуков, який керував воєнними операціями Радянської армії в Німеччині, та його соратники не підписали би пакт про капітуляцію німецько-фашистських сил, то фашизм охопив би увесь світ.

Всі добре знають, скільки трагедій приніс фашизм країнам світу, скільки бід приніс людям. Друга світова війна почалась з претензій на панування у світі саме німецького фашизму, гітлерівської армії. Відомо, що вони за недовгий період окупували ряд країн Європи, підкорили народи. А потім вони напали на Радянський Союз, тобто на країну, народ, патріотичні почуття якого були дуже небезпечні для них, і з військової точки зору, і з точки зору здатності людей обороняти Батьківщину.

Війна була дуже важкою. Друга світова війна охопила всю Європу, не тільки Європу, а й інші континенти. Відомо, що на Далекому Сході до цієї війни приєдналась і Японія. Деякі держави Європи, які стали фашистськими також приєднались до цієї війни. Однак прагнення людей жити вільно, об єднало народи з метою відвернення подібної загрози, що створило основу для Перемоги над німецьким фашизмом і, таким чином, в ХХ столітті весь світ, усе людство змогли врятуватися від цієї трагедії.

Радянський Союз відіграв вирішальну та провідну роль у розгромі та перемозі над німецьким фашизмом. Відомо, що військові частини гітлерівської армії, раптово порушивши кордони Радянського Союзу, перейшли в інтенсивний наступ та внаслідок чого окупували його Європейську частину. Гітлерівська армія підійшла близько до Москви. У Сталінграді йшла дуже запекла війна. Гітлерівська армія дійшла до Кавказьких гір, а з історії усім добре відомо, що загарбання Кавказу, Азербайджану, особливо Баку, було одним із основних напрямків воєнної стратегії Гітлера. Однак внаслідок спільних зусиль патріотів та країн, які входять до єдиного союзу, тобто СРСР, Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, а також Франції, незважаючи на її окупацію, німецький фашизм, гітлерівська армія були розгромлені.

Сьогодні з почуттям гордості ми можемо сказати, що у здобутті Перемоги є частка й азербайджанського народу, й Азербайджанської Республіки. Причому дуже велика частка. У той час близько 600 тисяч бійців із громадян Азербайджанської Республіки було мобілізовано в ряди армії, вони героїчно бились, виявили відвагу та довели, які високі моральні, фізичні якості, патріотичні почуття мають сини Азербайджану. У цій війні ми виявили великий героїзм і сьогодні ми шануємо своїх співвітчизників, які отримали звання Герою Радянського Союзу. Сьогодні ми зібрались біля могили героїчного сина Азербайджану, полководця, двічі Героя Радянського Союзу Азі Асланова, який з початку війни й до своєї загибелі, б`ючись на передовій, на фронті, виявив героїзм. І це не випадково. Так як ми, відзначаючи 56-у річницю Перемоги біля могили генерала Азі Асланова, який виявив найвищий героїзм, показуємо наше ставлення, висловлюємо глибоку повагу мужності усіх відважних синів Азербайджану, героїзму, виявленому ними під часу захисту Батьківщини. Зараз з цим, схиляючи голову біля могили Азі Асланова, ми тим самим схиляємо голову перед пам`яттю усіх наших співвітчизників, які загинули у Великій Вітчизняній Війні, у Другій світовій війні.

Особливе значення Перемоги над німецьким фашизмом для Азербайджану полягає у тому, що його відважні, героїчні сини бились на фронті, наша республіка видобувала нафту, вироблювала нафтові продукти, які були одним із найважливіших засобів для забезпечення Перемоги у цій війні. Вдень і вночі видобували нафту на нафтових промислах виробляли нафтопродукти. Все це безперебійно спрямовувалось на фронт. Зараз, бачачи на деякі кадри кінохроніки, з одного боку дивуєшся такому героїзму.

З іншого боку, пишаєшся, що Азербайджан, завдяки героїзму бійців на фронті, а також самовідданості людей у тилу, вніс великий внесок до Перемоги. Друга світова війна не була війною кавалерії та піхоти. Це була війна моторів. Це була війна танків, бронемашин. Це була війна винищувачів, літаків-бомбардувальників. Однак якщо б не було нафтопродуктів, вони не змогли б працювати та забезпечити Перемогу. У той час понад 70 відсотків нафти, яка видобувалась в усьому Радянському Союзі, давали Азербайджан, Баку, та через Каспійське море вона направлялась на фронт. Уявіть собі, частини гітлерівської армії стояли на Кавказі, дійшли до кордонів Дагестану. Вони хотіли здійснити напад на Баку. Відомо, що декілька літаків гітлерівської армії з`являлось у небі над Азербайджаном. Вже всьому світу відомо, що на великому торті, виготовленому до дня народження Гітлера, була зображена карта Азербайджану, Баку. У той час говорили, що якщо вони зможуть захопити Баку, то перемога буде у них. У цьому полягає правда. Сталінград вів жорстоку війну. Північний Кавказ знаходився під окупацією гітлерівських військ. Танки, зброя, літаки випускались на Уралі, у Середній Азії, та в інших місцях. Однак основною умовою для роботи усіх цих моторів були нафта й нафтопродукти. І тому Гітлер прагнув сюди, хотів захопити Баку. Однак не зміг добитися цього. Так як бійці, які обороняли Батьківщину, виявили відвагу, гітлерівська армія не змогла ввійти на територію Азербайджану.

Наступний після цього період відомий. Зокрема, після укладення союзу зі Сполученими Штатами Америки, Великобританією та після відкриття в Європі та Північній Африці Другого фронту проти гітлерівської армії в 1944 році, почались послідовні наступи Радянської Армії. Радянська Армія вигнала гітлерівську армію не тільки за межі Радянського Союзу, але разом з тим розгромила німецькі війська в Європі, зокрема у Східній Європі, та тим самим визволила ці народи. Історія війни велика. Про це можна багато говорити, але я, говорячи про деякі моменти, хочу ще раз нагадати сьогоднішнім, а також майбутнім поколінням, якою страхітливою та тяжкою, якою небезпечною для всього людства була Друга світова війна. Можна сказати, що Друга світова війна і за своїми масштабами, і за нанесеними збитками, і за людськими жертвами, якщо порівняти її з іншими війнами світової історії, це - найжорстокіша війна. Фашисти на окупованих землях руйнували все. У боях та на окупованих землях Радянського Союзу загинуло 27 мільйонів осіб. Не повернулись додому 300 тисяч осіб із 600 тисяч, які пішли на фронт із Азербайджану. Усі повинні винести урок з цього, зробити висновок.

Щоправда, після Другої світової війни великих воєн не було. Однак у різноманітних куточках світу велись локальні війни. На жаль, ті, хто проводив ці локальні війни, або їх ініціатори, не зробили для себе висновків із Другої світової війни.

У деяких регіонах світу відбуваються воєнні конфлікти. Один із них Кавказ, Південний Кавказ. Зокрема, агресія Вірменії проти Азербайджану, окупація 20 відсотків азербайджанських земель. Так само як німецькі фашисти, як Гітлер, гітлерівці вірмени зруйнували усе на окупованих землях. Перетворилось в руїни все, що люди будували для себе протягом століть, зруйновані міста, селища, виробничі підприємства, навчальні заклади, міста, села, які були створені внаслідок 100-200-річної праці. Вірменські окупанти нічим не відрізняються від німецької армії, німецького фашизму. Тому я і говорю, що деякі країни, держави, народи не зробили для себе ніяких висновків із Другої світової війни.

Окуповані землі Азербайджану будуть звільнені, буде поновлена його територіальна цілісність. Наші співвітчизники, які вигнані із своїх домівок, повернуться до рідних країв. Але це - одна частина справи. Ми повинні добитися та доб`ємось цього. Друга частина - полягає у тому, щоб налагодити життя на цих зруйнованих землях, створити умови для життя людей. Доля Азербайджану у кінці ХХ століття була дуже тяжкою, вона тяжка й сьогодні. Але разом з цим ми з оптимізмом дивимося в майбутнє.

Гітлер і його армія почали Другу світову війну, зібравши, можна казати, найбільший військово-технічний потенціал у світі, але зазнали поразки, були знищені. Фашизм залишиться в пам`яті людей як трагедія, як чума. Людство більше не допустить появи фашизму. Про тих, хто веде війну у різних частинах світу, про тих, хто здійснив агресію проти Азербайджану, хочу сказати, що вони повинні знати, що їм ніколи не буде виправдання. Нехай вони не вважають, що святкування сьогодні окупації Шуши буде для них продовжуватися вічно. Ні! Багатовікова історія вже відобразила такі події в книгах. Усе це відомо - агресор завжди повинен бути покараний. Агресор повинен отримати своє покарання. Ті, хто жорстоко вбивав людей, руйнував лікарні та школи, будинки, повинні отримати та отримають своє покарання.

Сьогодні тут знаходиться група наших ветеранів. Вони - шановні люди нашого суспільства. Вони ризикували своїм життям, кидались у вогонь, шли під кулі. Багато з них загинули. А ті хто не загинув, отримали поранення, зазнали багато труднощів. Яке велике щастя, що вони сьогодні з нами, живі-здорові. Дай Аллах, щоб вони жили вічно. Тому про ветеранів - і про ветеранів війни, і про тих, хто працював в Азербайджані в тилу під час Другої світової війни - ветеранах праці - я прирівнюю їх, - слід піклуватися, завжди шанувати їх, ніколи не забувати їх заслуг у справі захисту Батьківщини, у перемозі над фашизмом.

На зустрічі з ветеранами дехто говорить мені, що я повернув їм їх свято. Знаєте я дійсно можу пишатися цим. Так як в 1991-1993 роках в Азербайджані святкування Дня Перемоги було заборонено. Пам`ятаю, коли я працював в Нахчивані, ми завжди святкували його, зустрічались з ветеранами. Там теж багато тих, хто воював на фронті, виявляв героїзм. Ми збирались гуртом. Однак, на жаль, уряд Народного фронту, називаючи себе "великими демократами", дивився на них, як на ворогів.

Я пам`ятаю, працюючи в Нахчивані, одного із представників Народного фронту я призначив прем`єр-міністром Нахчиванської Автономної Республіки. Ветерани прийшли до нього, але він їх вигнав. А потім говорив, що ненавидить ветеранів так само, як змія м`яту. Бачите, якими бридкими, аморальними людьми вони були. Називаючи себе "демократами", вони звичайно, не знають або не хочуть знати, - все це вписано в історію, - якими важкими для Азербайджану були 1941-1945 роки. Я - людина, що пережила ці роки. І зараз, коли іноді десь не буває електрики або газу, де чогось не вистачає, зчиняють галас та хочуть провести, - зараз з`явився такий термін - "масову акцію".

Але тоді я сам був свідком цього життя тих людей. Ми не знали, що таке електрика, газ. Пам`ятаю, простий хліб одержували по картках. Я говорю про тих, хто був в тилу. Хто працював - одержував 600 грамів хліба, непрацюючому члену родини, видавали 400 грамів хліба. Крім цього не було нічого. Люди жили на це. Я і сам бачив це життя.

Батьки, діди цих самих "демократів", - звичайно, ніякі вони не демократи, - пережили ці труднощі, обороняли Батьківщину та, терплячи нестатки, перетворили Азербайджан у чудовий край. Як можна не тільки не шанувати їх, але й ненавидить їх. Це означає, що такі ж почуття вони відчують і до свого батька, і до своєї матері. Пам`ятаю, частина тутешніх ветеранів дізналася, що 9 травня в Нахічевані ми святкуємо День Перемоги. Не маючи можливості відзначити це свято тут, вони приїхали до Нахчивані. Добиралися літаком, з труднощами. Для чого? Щоб відзначити свято. Це свято дороге кожному з нас, і молодь ми повинні виховати так, щоб воно також було їм дороге. Я пам`ятаю, 9 травня 1993 року з ранку ми готувались відмітити свято Перемоги. Провели у місті певну роботу, відвідали Алею Шехідів, зробили багато чого. Потім, коли ми зібрались у залі, бачу - приїхала група ветеранів війни на чолі з Героєм Радянського Союзу покійним Зією Буніятовим, приїхала щоб зустріти свято саме з нами. Я зрадів цьому. Як раділи вони! Я бачив це, був свідком цього.

На жаль, нам довелось пережити такі часи. Дуже шкода. Але таке продовжуватиметься недовго. Такі часи ніколи не можуть продовжуватися постійно. Народ не може допустити такого. Ми не повинні забувати жодної сторінки нашої історії. У нашій історії є й трагічні сторінки. Так, на нашу країну було здійснено агресію, були репресії. Звідси, із Азербайджану, були виселено та вбито невинних людей, розбито родини. Було й таке. І цього теж не слід забувати. Ми ніколи не повинні забувати Другої світової війни і людей, які брали безпосередню участь у перемозі над німецьким фашизмом. Поки ми є - є і ви, дорогі ветерани, буде піклування про вас, повага до вас. Ви почесні люди Азербайджану. Але сьогодні вас тут мало. Кажуть, що інші зібрались в інших районах.

Дорогі ветерани!

Я ще раз вітаю вас, бажаю здоров`я кожному з вас. Скільки труднощів пережили наші ветерани, стільки ж у них волі. Бачу, деякі зовсім не старіють. Я зустрівся з Зоєю ханум, її справжнє ім`я - Дюрра, - у той час ми називали тебе Зоєю. Кажу: ти така ж як 30 років тому. Залишилась такою ж, якою була. Я розумію, чому це так. Тому що, вони - люди, які пізнали труднощі. Той, хто пережив ті тяжкі часи, обов`язково загартовується, стає вольовим. Коли хворіє, сам бореться з хворобами. Я бажаю, щоб ви жили довго, брали активну участь у житті незалежного Азербайджану, брали участь у вихованні нашого молодого покоління. Знайте, що народ, нація, держава ніколи не забуде і тих, хто залишив цей світ, і тих, хто сьогодні живий. Ще раз вітаю вас, бажаю всім вам здоров`я. Дякую.

Переклад з азербайджанської мови на українську здійснено з газети "Бакинский рабочий", 11 травня 2010 року