Ймовірно, формування албанської держави відбулося в IV - III ст. до н.е. На півночі вона межувала з горами Кавказу, на сході-з Каспійським морем, на заході-з Іберією, на південному заході-з Вірменією, а на півдні-з Атропатеною. Таким чином, територія Стародавньої Албанії охоплювала територію сучасної Азербайджанської Республіки, більшу частину території сучасної Республіки Вірменія, південну частину Республіки Дагестан (Російська Федерація), долини річок Алазань та Іорі в Грузії. Згідно з античними, албанськими та іншими джерелами, в Албанії проживало 26 племен. Плем’я Албан було одним з найбільших в Північному Азербайджані. Саме тому вся країна стала називатися Албанією. В античний період Албанія вела рішучу боротьбу з іноземними загарбниками, зумівши зберегти свою незалежність. Згідно з відомостями албанського історика Муси Каланкатуйського, в I ст. н.е. на чолі Албанії був правитель Аран. В цей період Албанія

розташовувалася на території від річки Араз до фортеці Хунаракерт (в Газахсько-Борчалинській зоні). 262 року була включена до складу держави Сасанідів. Після прийняття 314 року християнства албанським правителем Урнайром, ця релігія стала державною в Албанії. В 705 році в результаті арабських завоювань існуванню Албанії було покладено край. Її столицями свого часу були міста Кабала (Габала) і Барда.