Виступ Президента Азербайджанської Республіки Гейдара Алієва на 49-й сесії Генеральної Асамблеї ООН - Нью-Йорк, 29 вересня 1994 року

Шановний пане голово!

Шановний пане Генеральний секретарю!

Пані та панове!

Насамперед, дозвольте мені привітати пана Амара Ессі з нагоди обрання на пост голови 49-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН і побажати успіхів в його діяльності. Хочу також подякувати голові минулої сесії пану Самуелю Інсанеллі за виконану роботу.

Висловлюю глибоку вдячність Його Високоповажності пану Бутрос Галі, Генеральному секретарю ООН, за його невтомні зусилля, спрямовані на зміцнення миру й безпеки у всьому світі.

Я особливо вдячний йому за пильну увагу до проблем нашої молодої держави, яка переживає нелегкий період своєї історії.

 Пані та панове!

З почуттям хвилювання і гордості я виступаю перед вами з трибуни найавторитетнішого міжнародного форуму. Вперше Президент незалежного Азербайджану репрезентує світовій спільноті свою країну, яка визнана цим співтовариством і увійшла до нього на правах рівної серед рівних.

Азербайджанський народ віками прагнув до свободи. Після розпаду Радянського Союзу він здобув національну незалежність. Наша республіка твердо стала на шлях будівництва правової, демократичної, цивілізованої держави. Все це - складний процес, справа не одного дня, але ми послідовно йдемо до поставленої мети. За короткий період зроблено чимало, створено всі умови для формування правового демократичного суспільства. У нашій республіці вже існує багатопартійна система, міцно ствердилися принципи політичного плюралізму, свободи особистості, слова, друку, совісті, захисту прав людини і зверхність закону. Всі громадяни багатонаціонального Азербайджану незалежно від кольору шкіри, релігійної та мовної приналежності, користуються рівними правами.

Політичні зміни, демократизація країни створили умови для проведення глибоких економічних реформ, які забезпечують перехід до ринкових відносин. Ми всіляко заохочуємо розвиток вільного підприємництва, приватну ініціативу, приступаємо до реалізації широкомасштабної програми приватизації, використовуючи при цьому світовий досвід, заснований на загальнолюдських цінностях, досвід передових країн світу. Вже досягнуто значних успіхів у будівництві цивілізованого, процвітаючого демократичного суспільства.

Знаходячись на важливому геополітичному стику Європи й Азії, що викликає велику зацікавленність багатьох держав, володіючи великими природними ресурсами та значним промисловим потенціалом, спираючись на тверду волю й віру азербайджанського народу,ми проводимо цей стратегічний курс на зміцнення своєї незалежності та здійснення демократичних, ринкових реформ. І сьогодні, з цієї високої трибуни, я твердо заявляю, що ніхто не зможе змусити азербайджанський народ відступити від взятого ним курсу, і ми з оптимізмом дивимося в майбутнє нашої країни.

Наш оптимізм також пов`язаний і з тими історичними процесами, які відбуваються у світі, серйозними змінами в системі міжнародних відносин. Її майбутньої основою, безумовно, стане рівноправний порядок у світі, який вже приходить на зміну військовій конфронтації та ідеологічному протистоянню. Фундаментальними принципами нового світового порядку стають партнерство, міцний мир і безпека для всіх, згідно з міжнародним правом, принципами і положеннями Статуту Організації Об`єднаних Націй. Ми бачимо світло в кінці тунелю, що веде з світу ворожості, в якому панувала сила, в еру співробітництва та процвітання. Ми готові йти цим шляхом разом, пліч-о-пліч з усіма країнами й народами світу.

Однак небезпеки, які загрожують людству, повністю не усунуто. Ще існують старі стереотипи, не подолані численні проблеми, що накопичилися за десятиліття протистояння, особливо у сфері роззброєння, ліквідації зброї масового знищення. До хвороб минулого, як і раніше, схильні й взаємовідносини держав з різними економічними можливостями. Час підкидає нам нові випробування, пов`язані з екологічними загрозами, проблемами народонаселення та розвитку.

Реаліями розпаду старого світового порядку стали агресивний націоналізм і сепаратизм, які породжують конфлікти на Кавказі, на Балканах, в інших точках земної кулі, що стали гарячими від вогню та пролитої крові. Ці конфлікти не лише гальмують розвиток незалежних держав, несуть пряму загрозу самому існуванню ще незміцнілих демократій, а й становлять небезпеку для загального миру й безпеки.

Тому особлива відповідальність у світі лягає на авторитетні міжнародні організації, великі держави, які, використовуючи свою політичну вагу, економічні, фінансові та військові можливості, повинні більш активно спрямовувати свій потенціал на погашення конфліктів, зміцнення миру,стабільності й безпеки в усіх куточках земної кулі.

Безумовно, провідна роль у будівництві нового світового порядку належить Організації Об`єднаних Націй, яка відзначатиме наступного року своє 50-річчя, її Раді Безпеки, що має досвід розблокування низки конфліктів та кризових ситуацій. Однак Раді Безпеки ще належить нелегке випробування: довести міжнародній спільноті свою ефективність в нових умовах. Сьогодні, як ніколи, від Ради Безпеки потрібна велика наполегливість у досягненні гарантованого виконання її резолюцій. Сподіваємося,що розширення складу Ради буде сприяти його зміцненню.

Ми надаємо великого значення ролі Генеральної Асамблеї, яка полягає, насамперед, у тому, щоб забезпечити саме тісну взаємодію держав при прийнятті рішень,заснованих на компромісах і балансі інтересів.

У нинішніх умовах зростає і важливість ефективного використання своїх повноважень Генеральним секретарем ООН, а також підтримки, яку повинні йому надавати держави-члени організації, що поділяють з ним відповідальність, у зміцненні міжнародного миру та безпеки.

У цілому Азербайджанська Республіка з оптимізмом оцінює перспективи ООН на майбутнє і сповнена рішучості й надалі відстоювати високі принципи Організації Об`єднаних Націй, домагатися підвищення авторитету та ефективності організації.

Шановні пані та панове!

Якщо для багатьох з вас поняття \"війна\", \"збройний конфлікт\", на щастя, асоціюються з історією або подіями, що відбуваються далеко від вашої домівки, то для мого народу - це жорстока реальність, криваві будні.

Шість років палає на землі Азербайджану вогонь війни. Республіка Вірменія під приводом реалізації права на самовизначення етнічної групи вірмен, яка проживає в нагірно-карабаському регіоні Азербайджану, відкрито проводить в життя плани анексії територій нашої держави, насильницької зміни її державних кордонів і вигнання азербайджанського населення з рідних домівок.

Вони прикриваються довільним тлумаченням права народів на самовизначення як права будь-якої етнічної громади самостійно проголошувати свою незалежність і вступати до складу іншої держави. Таке тлумачення права на самовизначення протирічить принципам суверенітету та територіальної цілісності держави. Будь-які спроби абсолютизувати це право призводять до жорстоких конфліктів, чому ми й стали свідками і в нашому регіоні, і в інших куточках нашої планети.

Занепокоєння з цього питання висловив і Генеральний секретар ООН пан Бутрос Галі: \"Якщо кожна етнічна, релігійна чи лінгвістична група буде вимагати державності, тоді не буде межі поділу, а безпека і економічне благополуччя в світі будуть ще більш важкими для досягнення \".

Я повністю згоден з думкою шанованого Бутроса Галі і про те, що \"не можна допустити, щоб самовизначення народів і суверенітет,територіальна цілісність і незалежність держав у рамках сформованої міжнародної системи - рівною мірою цінні й важливі - вступили у протидію \".

Знаючи про те, що світова громадськість недостатньо і в деяких випадках односторонньо проінформована про події в нашому регіоні, хотів би коротко познайомити вас з реальною ситуацією. Створивши потужне угруповання військ на території нагірно-карабаського регіону Азербайджану, Республіка Вірменія розгорнула активні військові дії проти нашої республіки. Після захоплення міста Шуші і Лачинський району була завершена анексія Нагірного Карабаху, звідки було вигнано близько 50 тисяч азербайджанців, які там проживали. Використовуючи нагірно-карабаський плацдарм, вірменські збройні формування потім окупували в ході наступу шість інших азербайджанських районів - Кяльбаджарський, Агдамський, Фізулінський, Джебраільський, Зангіланський і Губадлінський, що розташовані, як і Лачинський район, за межами колишньої Нагірно-Карабаської автономії і перевищують її за площею у чотири рази.

У результаті агресії понад 20 відсотків території Азербайджану окуповано збройними силами Республіки Вірменія. Я повинен сказати про страшні втрати азербайджанської сторони: загинуло більше 20 тисяч чоловік, близько 100 тисяч були поранені й отримали каліцтва, 6 тисяч потрапило в полон, більше мільйона азербайджанців - близько 15 відсотків населення країни - стали біженцями й живуть у наметових містечках. На своїй батьківщині вони позбулися даху, страждають від спеки, холоду та епідемій, мають потребу в найнеобхіднішому. На окупованих азербайджанських територіях зруйновано 700 міст і сіл, в яких спалено й розграбовано практично всі будинки, школи, лікарні, знищено пам`ятники стародавньої культури.

Думаю, не треба доводити, що в даному випадку ми маємо справу не з \"здійсненням права на самовизначення\", а з грубим порушенням міжнародного права, з агресією проти суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності держави - члена ООН.

Війна створює нестерпні умови для мого народу, посилює соціальну напруженість, заважає здійсненню економічних і політичних реформ, спрямованих на демократизацію азербайджанського суспільства.

У результаті війни азербайджанському народові завдано величезних матеріальних збитків, який обчислюється мільярдами американських доларів. Моральний же збиток, нанесений людським долям і життям, горе і біль народу не можна порівняти ні з чим.

Кров сьогодні ллється не тільки в Азербайджані, але і в інших гарячих точках світу. Народи не повинні залишатися байдужими до трагічних подій, що відбуваються там, де йде війна. Потрібно колективними зусиллями зробити все, щоб не допустити ескалації збройних конфліктів, домогтися їх справедливого врегулювання.

Пані та панове!

У зв`язку з окупацією збройними силами Республіки Вірменія територій Азербайджану протягом останніх двох років Рада Безпеки прийняла 4 резолюції і 6 заяв його голови.

У всіх резолюціях Рада Безпеки підтверджує суверенітет і територіальну цілісність Азербайджанської Республіки, підкреслює неприпустимість застосування сили для захоплення територій, рішуче вимагає негайного,повного і беззастережного виведення всіх окупуючих сил з усіх захоплених районів Азербайджану і повернення біженців в місця їх постійного проживання.

Але всі ці рішення досі повністю ігноруються Республікою Вірменія. Більш того, вона продовжує нарощувати свою військову присутність на окупованих територіях Азербайджану.

З іншого боку, і Радою Безпеки не був вироблений механізм виконання прийнятих резолюцій. Виникає питання: наскільки послідовною і рішучою є Рада Безпеки і чим визначається ступінь застосування її повноважень у кожному конкретному випадку?

Невиконання рішень Ради Безпеки працює проти ООН і може підірвати віру в її здатність виконувати своє основне завдання - підтримка міжнародного миру та безпеки.

Накопичений досвід врегулювання регіональних конфліктів показує, що зусилля з виконання резолюцій призводять до успіху лише тоді, коли бувають підкріплені рішучими заходами, передбаченими Статутом ООН.

Обов`язок авторитетної міжнародної організації перед світовим співтовариством - вжити дієвих заходів щодо держави, яка грубо зневажає норми міжнародного права.

У зусиллях щодо врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту ми спираємося й на таку авторитетну організацію, як ОБСЄ. Створена ОБСЄ Мінська група з врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту також виходить з необхідності звільнення всіх захоплених територій і повного виведення окупуючих сил за межі Азербайджану, поваги її суверенітету,територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів.

Проте численні зусилля ОБСЄ в силу відсутності у неї відповідних механізмів, на жаль, не призвели досі до яких-небудь відчутних, конкретних результатів. Сьогодні ми маємо лише перший позитивний результат: ціною величезних зусиль і завдяки активній посередницькій місії Російської Федерації та Мінської групи ОБСЄ досягнуто припинення вогню в зоні конфлікту.

Понад чотири місяці не лунають постріли, не ллється кров. Все це ми високо цінуємо. Але ситуація все-таки залишається надзвичайно складною, а перемир`я - дуже тендітним.

Республіка Вірменія ставить неправомірні умови обміну частини окупованих азербайджанських територій на статус незалежності нагірно-карабаського регіону Азербайджанської Республіки. Вона вимагає збереження своєї військової присутності в цьому азербайджанському регіоні та контролю над містом Шуша і Лачинським районом Азербайджану, що практично означає закріплення анексії наших територій.

Вірменія повністю виключає відновлення демографічної картини в Нагірному Карабасі, яка склалася на момент початку конфлікту, і повернення туди азербайджанського населення, в тому числі в один з найдавніших центрів азербайджанської культури – в Шушу.

На цих умовах Вірменія, не виконуючи резолюції Ради Безпеки ООН, пропонує розмістити по периметру окупованого нею нагірно-карабаського регіону Азербайджану міжнародні роз`єднувальні сили, прагнучи перетворити їх на інструмент консервації ситуації, зробити їх заручниками своєї анексіоністської політики.

Позиція Азербайджанської Республіки завжди була конструктивною і зараз носить миролюбний характер. Незважаючи на всі завдані нам збитки, ми пропонуємо вірменській стороні мир на основі міжнародного права, справедливості й гуманності.Ми готові дати гарантію безпеки вірменському населенню Нагірного Карабаху. Ми за відновлення на взаємній основі нормального функціонування комунікацій у регіоні, в тому числі гуманітарного коридору між Нагірним Карабахом і Республікою Вірменія. Ми згодні ,в разі необхідності, на розміщення в зоні конфлікту міжнародних миротворчих сил. Ми готові обговорити і статус Нагірного Карабаху в складі Азербайджанської держави.

Але є норми і принципи, які для нас є непорушними: це - суверенітет і територіальна цілісність Азербайджану, звільнення всіх окупованих територій, повернення біженців до рідних домівок, у тому числі 50 тисяч біженців-азербайджанців на свою батьківщину, у Нагірний Карабах .

Азербайджанська Республіка, залишаючись прихильником мирного політичного врегулювання конфлікту, вважає, що тільки ліквідувавши наслідки агресії, шляхом резолюцій Ради Безпеки, можна проводити стабільний і конструктивний переговорний процес з метою встановлення міцного, тривалого миру та забезпечення безпеки всього населення регіону.

При цьому ми розраховуємо на допомогу світового співтовариства у забезпеченні реалізації узгоджених мирних рішень, за умови наявності чіткого мандата в миротворців у відповідності до міжнародних норм.

Високо цінуючи досягнуту угоду про припинення вогню, ми розуміємо, що це ще не мир, але вона створює необхідні умови для його якнайшвидшого досягнення. Ми неодноразово заявляли про свою тверду рішучість дотримуватися режиму припинення вогню аж до досягнення мирної угоди та повного припинення збройного конфлікту. Сьогодні я ще раз заявляю про це з високої трибуни Організації Об`єднаних Націй.

Підтримуючи миротворчу діяльність Мінської групи ОБСЄ і Російської Федерації, ми виступаємо за консолідацію їх зусиль, проти будь-якого суперництва за першість у врегулюванні конфлікту. Таке суперництво може лише ускладнити досягнення миру, якого однаковою мірою потребують народи і Азербайджану, і Вірменії.

Наші вимоги про повне звільнення всіх окупованих азербайджанських територій є правомірними, вони повністю відповідають резолюціям Ради Безпеки ООН. Спроби анексії будь-яких районів є неприйнятними для нас і суперечать нормам міжнародного права.

У результаті нав`язаної нам війни в республіці склалася вкрай тяжка гуманітарна ситуація. Кожен сьомий в семимільйонній країні - біженець, що не має житла, роботи, засобів до існування. Терплячи нестатки, біженці та переміщені особи туляться в наметових таборах. Суворі умови зими, відсутність необхідної кількості харчування, медикаментів створили загрозу епідемії й голоду серед цієї найбільш вразливої ​​групи населення. Подолання екстремальної ситуації з біженцями стало однією із головних турбот азербайджанської держави.

На терміновий заклик нашої республіки відгукнулися міжнародні організації, низка держав. Ми висловлюємо свою найщирішу подяку урядам Швеції, Великобританії, Німеччини, Японії, Швейцарії, Нідерландів, Данії, які є найбільшими донорами програм ООН з надання гуманітарної допомоги Азербайджану.

Ми вдячні також урядам Туреччини, Ірану, Саудівської Аравії та інших країн, які надсилають значну гуманітарну допомогу Азербайджану по лінії двосторонніх зв`язків.

Ми також вдячні управлінню Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародному комітету Червоного Хреста, дитячому фонду ООН, організації \"Лікарі без кордонів\", численним неурядовим організаціям, які надали безцінну допомогу.

Шановні пані та панове!

Характерний відбиток на роль і місце моєї республіки в системі міжнародних відносин накладають особливості Азербайджану, що випливають з географічного положення, соціально-політичної орієнтації та історико-культурних традицій нашої країни, де злилися східна і західна цивілізації.

Саме відповідно до розуміння цих особливостей та враховуючи зміни у світі, ми крок за кроком зводимо конструкцію співпраці із зовнішнім світом.

З часу міжнародного визнання Азербайджанської Республіки ми встановили рівноправні, збалансовані відносини з переважною більшістю країн і вступили до багатьох всесвітніх і регіональних організацій, доклали серйозних зусиль для розширення наших міжнародних відносин, відновлення тих зв`язків, які в силу певних умов виявилися втраченими.

 Надаючи особливого значення історичним, географічним, економічним і гуманітарним зв`язкам з незалежними державами, що утворилися на території колишнього СРСР, ми виступаємо за розвиток рівноправного співробітництва з ними, особливо з Росією, як на основі двосторонніх відносин, так і в рамках Співдружності Незалежних Держав.

Успішно розвиваються дружні відносини Азербайджану з Сполученими Штатами Америки, Об`єднаним Королівством Великобританії, Францією, Китаєм. Тісні узи добросусідства пов`язують нас з країнами нашого і сусідніх регіонів, такими, як Туреччина, Іран, Саудівська Аравія, Єгипет, Пакистан, з якими ми тісно співпрацюємо і в рамках організації Ісламська конференція.

Важливою подією в політичному житті Азербайджану стало приєднання в травні нинішнього року до програми НАТО \"Партнерство заради миру\". У цій програмі нас приваблює співробітництво і взаємодія в інтересах загальної безпеки. Я вітаю приєднання до цієї програми колишніх членів Варшавського договору. Це дає надію всьому Євроазійського континенту на те, що в майбутньому його чекає мирне співробітництво, яке забезпечить безпеку, прогрес і процвітання всіх народів, назавжди усуне можливість виникнення нових конфронтаційних блоків. Ми сподіваємося, що участь у програмі НАТО підвищить роль нашої країни у створенні нової архітектури європейської безпеки.

У нинішньому році Азербайджанській Республіці був наданий статус спостерігача в організації - Рух неприєднання, що відкриває перед нами широкі можливості для налагодження двосторонніх контактів у різних галузях і зближення позицій з країнами - членами цього руху.

Найважливішим етапом у процесі становлення молодої азербайджанської держави є вступ до Організації Об`єднаних Націй в січні 1992 року як повноправного члена. З того часу зростають масштаби нашої співпраці з багатьма міжнародними організаціями, що входять до ООН. Особливо цінною для нас є взаємодія з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Міжнародним банком реконструкції та розвитку. В результаті практичної роботи в Азербайджані фахівців з цих найбільших фінансових інститутів світу були визначені конкретні проекти, що становлять велике значення для соціально-економічного розвитку нашої країни.

Ми вважаємо, що для нашої плідної співпраці з міжнародними фінансовими інститутами є великі можливості. Ми розуміємо обережність і заклопотаність, що проявляють керівники Міжнародного валютного фонду та Світового банку у зв`язку з фактичним станом війни, в яку втягнута Азербайджанська Республіка. Однак, у той же час, міжнародний валютний фонд надав стабілізаційний кредит для Вірменії, котра воює з нами. Ми вважаємо, що до цього питання потрібен принаймні симетричний підхід.

Багато ми очікуємо від Програми розвитку ООН і програми ООН з навколишнього середовища щодо технічного сприяння при розробці національних програм становлення інфраструктури ринкової економіки, виведення країни на сучасний рівень управління, впровадження передових технологій.

Особливого значення ми надаємо міжнародному співробітництву. З почуттям глибокого задоволення хочу повідомити вас про те, що Азербайджанська Республіка 20 вересня підписала контракт з консорціумом низки великих світових компаній з спільної експлуатації покладів нафти в азербайджанському секторі Каспійського моря терміном на 30 років, що стало результатом тривалих, наполегливих переговорів.

Ця велика економічна акція є свідченням нашої політики відкритості для всього світу, політики лібералізації економіки, залучення іноземних інвестицій.

Підписання даного унікального контракту буде сприяти зміцненню співробітництва, зближенню народів і країн, що беруть участь в його реалізації, - Азербайджану, США, Росії, Об`єднаного Королівства Великобританії, Туреччини, Норвегії, Саудівської Аравії. Говорячи про це, я хочу знову підкреслити, що Азербайджанська Республіка націлена на повноправну інтеграцію в світове співтовариство і має для цього всі можливості. Тому в основі її політики лежить прагнення до миру, і ми покладаємо величезні надії для його досягнення на Організацію Об`єднаних Націй.

Шановні пані та панове!

Азербайджанський народ виявив мені величезну довіру, обравши Президентом молодої, незалежної держави, і сьогодні я був удостоєний честі довести до вас його найпотаємніші сподівання.

Я залишаю цю високу трибуну Генеральної Асамблеї ООН з надією, що голос мого народу буде вами почутий, знайде шлях до ваших сердець.

Дякую за увагу.