ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ / Поняття

Азербайджанські ханства


Історія Азербайджану другої половини XVIII століття складається з історії незалежних і напівзалежних державних утворень-ханств. Виникнення перших незалежних ханств на території Азербайджану датується 40 роками XVIII століття. Якщо деякі з них виникли після заходу держави Надир шаха, то інші-сформувалися в результаті боротьби проти Ірану ще в період правління Надир шаха.

Шекінське ханство

Основи Шекінського ханства були закладені ханом Хаджи Челебі (1743-1755). До кінця 40 р.р. XVIII ст. воно перетворилося на могутню політичну силу. Султани Гябялі та Гутгашіна змушені були визнати владу Шекінського хана. У 1751 році Шекінський хан підпорядкував собі на певний період також Газахський та Борчалинський махали. 1768 року уклавши між собою союз, Шекінський та Губинський хани напали на Шамахинське ханство і поділили його між собою. Культурним центром ханства було місто

Шекі.

Карабахське ханство

Основи Карабахського ханства були закладені Панахалі ханом з племені Джаваншир (1748-1763). Ханство сформувалося і зміцнилося в боротьбі проти іранського панування. Скориставшись розбратом між спадкоємцями Надир шаха, Панахалі хан зміг поширити свою владу і авторитет до Ардебіля. Панахалі хану, який втрутився також у справи Гянджі, вдалося поставити там при владі свою людину-одного з представників роду Зіядоглу. Розширюючи свої володіння, Панахалі хан підпорядкував собі махали: Татев, Сісіан, Гафа, Мегри. Панахалі хан побудував на високій прямовисній скелі величну фортецю Панахабад і в 1755-1756 рр. переніс сюди свою столицю. Згодом фортеця стала називатися Шушею за назвою селища Шушакенд, яке знаходилося неподалік. Син Панахалі хана-Ібрагімхаліл хан, який прийшов до влади після батька, прагнув до об’єднання азербайджанських земель. У певні періоди влада Ібрагімхаліл хана поширювалася на Нахчиванське, Гянджинське та Тебрізське ханства.

Губинське ханство

Засновник Губинського ханства Хусейналі хан (1726-1758) ще 1726 року був представлений на цю посаду російськими органами влади. За наказом царя він був призначений Губинським ханом. В період його правління Сальян і Рудбаре були підпорядковані Губинському ханству. Підйом Губинського ханства пов’язаний з приходом до влади Фаталі хана. У 1757 році Фаталі хану вдалося приєднати до Губинського ханства Сальянське, 1759 року-Дербентське, 1766 року-Бакинське, 1768 року-Шамахінське ханства і Джавадське ханства. У 60-х роках XVIII століття Губинське ханство випереджало багато інших

азербайджанських ханств з економічної, військово-політичної точки зору, відіграючи важливу роль в політичному житті країни.

Лянкяранське (Талишське) ханство

Політичним та економічним центром цього ханства було, оточене кріпосними мурами, місто Лянкяран, чия незалежність була оголошена одним з великих місцевих феодалів Сеїд Аббас беком. Після смерті Сеїд Аббас хана до влади прийшов Джамаледдін Мірза бек, відомий в історії як Талишський Гара хан. В період його правління чітко вимальовувалася лінія на політичну стабільність та економічний розвиток ханства.

Бакинське ханство

У 1747 році після смерті Надир шаха Афшара, один з місцевих феодалів-Мірза Мухаммед ага виставив з Баку підлеглого шаха- Саліма і оголосив себе незалежним ханом (1747-1786). З військово- політичної точки зору, Бакинське ханство від інших ханств не відрізнялося. Його площа була невеликою, завширшки- 60 верст, завдовжки- 90 верст. До його складу входив весь Абшеронський півострів, включаючи Баку і 39 сіл. В період правління спадкоємців Мірзи Мухаммед хана Бакинське ханство потрапило у васальну залежність від Губинського Фаталі хана. 1766 року Фаталі хан видав свою сестру Хадіджа Бікя за Бакинського Мелік Мухаммед хана, чим забезпечив залежність Бакинського ханства від Губинського ханства.

Гянджинське ханство

Виникло на основі Гянджинського беглярбекства. Це беглярбекство з XVII століття і до 1804 року, з невеликими перервами, управлялося представниками роду Зіядоглу, що належить до гілки Зіяд з племені Гаджар. Засновником ханства був Шахверди хан Зіядоглу. Гянджа була важливим центром як з військово-політичної, так і з господарсько-економічної точки зору. З часу зародження це ханство перетворилося в об’єкт набігів сусідніх феодальних правителів. У боротьбі з ворогом Гянджинські хани змушені були вдаватися до різних хитрощів.

Дербентське ханство

До засновника Дербентського ханства Мухаммедхусейн хана, через його безжальну внутрішню політику, мали ненависть не лише трудові

маси, але й багато представників феодального прошарку. У 1759 році Губинський Фаталі хан, на прохання дербенців, здійснив військовий похід на Дербент. За допомогою дербенців місто перейшло під

владу Фаталі хана. Після цієї події і майже до моменту приєднання північних ханств Азербайджану до Росії, Дербентське та Губинське ханства були єдиною державою.

Шамахинське ханство

Шамахинське ханство виникло в процесі наполегливої боротьби місцевих феодалів та міської знаті проти зовнішніх і внутрішніх  ворогів. Місто Шамахи, яке протягом кількох століть було столицею держави Ширваншахів, а згодом центром Ширванського беглярбекства, зберігало перевагу, як з економічної, так і з торгівельної точки зору, до кінця XVIII століття. Після занепаду держави Надир шаха, в політичному житті Шамахи відбулися докорінні зміни. На відносно невеликій території виникло два

ханства: Нова Шамахи з центром в Агсу і стара Шамахи з центром в Шамахи. Двовлада в Шамахи довго тривати не могла. У 1763 році Мухаммед Саїд хан, що укріпився в Старій Шамасі, захопив Нову Шамахи й приєднав її до своїх володінь. Стара Шамахи стала центром нового ханства. Проте хід подій показав, що Шамахи була беззахисна перед набігами сусідніх феодалів. Постійні набіги завдали шкоди економічному розвитку ханства і в 1768 році воно було захоплене Губинським Фаталі ханом.

Нахчиванське ханство

Основи Нахчиванського ханства були закладені главою роду Кенгерлі Хейдаргулу ханом. Щоб посилити ханство і захистити його від набігів, Хейдаргулу хан (1747-1763/64) в перші роки влади користувався підтримкою більш могутнього Карабахського ханства. Після смерті Хейдаргулу хана і до 1787 року Нахчиванське ханство слабшало, ставши об’єктом безперервної боротьби між Хойським, Карабаським, Іреванським ханствами, Картлі-Кахетинським царством та Іраном.

Іреванське ханство

Виникло на основі Чухурсаадського беглярбекства. Після вбивства Надир шаха, місцевий феодал Мир Мехді хан, який очолював в Іревані повстання проти іранського панування, оголосив себе ханом.

Так було закладено основи незалежного Іреванського ханства. Проте Іреванське ханство не змогло охопити всі території колишнього беглярбекства. Частина його ввійшла до складу Нахчиванського та інших ханств. Центром ханства було місто Іреван.

Гарадагське ханство

Було одним із слабких ханств, яке розташовувалося на півдні Азербайджану. Його основи заклав мудрий Кязим хан (1748- 1752), колишній глава одного з кочових племен. Він проводив обережну політику щодо сусідніх феодальних правителів, займався благоустроєм в ханстві, будівництвом різних громадських будівель в місті Ахар, яке було центром ханства. У 1782 році Гарадагське ханство було захоплено об’єднаними силами Хойського і Карабаського ханств, після чого втратило свою незалежність.

Тебрізьке ханство

Його засновником був видатний представник племені Дюнбюлі Наджафгулу хан (1745-1780). Він закріпився в Тебрізі за активної підтримки Урмийського Фаталі хана Афшар. У зв’язку з цим протягом певного періоду Тебрізьке ханство перебувало в залежності від Урмийського ханства. Після перемоги, здобутої 1763 року Керім ханом Зандом над Фаталі ханом Афшар, Тебрізьке ханство здобуло повну незалежність.

Марагінське ханство

Основи Марагінського ханства були закладені Алігулієв ханом Мугаддамом (1747-1750). До приходу до влади Ага Мухаммеда шаха Гаджар, Марагінське ханство було незалежним і не мало особливої ваги.

Ардебільське ханство

Засновником Ардебільського ханства був глава племені Шахсевен Назаралі хан (1747-1783). При ньому ханство розвивалося. За допомогою шлюбної дипломатії Назаралі хан налагодив дружні зв’язки з Карабаським Ібрагім ханом, а також перебував у дружніх сусідських відносинах з Лянкяранським ханом.

Урмійське ханство

Правителем Урмійського ханства був Фаталі хан Афшар з племені афшарів (1747-1763). Фаталі хану, який хотів розширити свої володіння, вдалося протягом певного часу захопити значну територію

Південного Азербайджану. Після його поразки 1763 року в боротьбі з Керім ханом Зандом Урмійське ханство втратило свою колишню значущість.

Хойське ханство

Першим правителем Хойського ханства був Шахбаз хан (1747-1763). Він був призначений правителем Хойської області в період правління Надир шаха. Після смерті Надир шаха він оголосив себе незалежним правителем Хойського ханства. Проводячи м’яку політику, Шахбаз хан підтримував дружні стосунки з Фаталі ханом Афшаром.

Ханство Маку

Засновником ханства Маку був глава племені Байат, один з полководців Надир шаха-Ахмед Султан (1747-1778). Повернувшись на батьківщину після смерті шаха, Ахмед Султан оголосив Маку незалежним ханством, а себе-ханом. Столицею ханства було, оточене з обох боків горами, місто Маку. Ханство Маку об’єднувало 30 сіл.

Сарабське ханство

Основи Сарабського ханства було закладено главою племені Шагагі Алі ханом (1747-1786). Скориставшись смутою після смерті Надир шаха, Алі хан оголосив себе ханом. Крім вищевказаних ханств, на перетині річок Кура і Араз існувало Джавадське ханство, а біля гирла річки Кура ще одне маленьке ханство-Сальянське ханство. Відповідно до договорів укладених між Росією та Іраном-  Гюлюстанським(1813) та Туркменчайським (1828)-Азербайджан був поділений між двома імперіями: північна частина Азербайджану була включена до складу Росії, південна частина-до складу Ірану.