Аггоюнлу жили в кінці VI -початку VII століть на території між горами Великого Кавказу та річкою Араз. Частина цих племен пізніше влаштувалася також на сході Малої Азії (Східна Анатолія), в Діярбекірі та Іраку. З приходом до влади в 1453 році хороброго полководця і мудрого державного діяча Узун Хасана об’єднання племен Аггоюнлу зі столицею в Діярбекірі посилилося ще більше. 1467 року Узун Хасан поклав край існуванню держави Гарагоюнлу. У 1468 році він заволодів усією територією держави Гарагоюнлу і переніс столицю з Діярбекіра в Тебріз. В результаті здобутих за короткий термін блискучих перемог він, крім азербайджанських земель на південь від Кури і Діярбекіра, приєднав до своєї держави і Західний Азербайджан, Курдистан, частину Грузії, включаючи

Тбілісі, більшу частину Ірану та Іраку (1468-1501pр.). Узун Хасан створив велику імперію, що охоплювала території від Хорасана до Гараманського бекства на березі Середземного моря. За Узун Хасана держава Аггоюнлу була однією з наймогутніших держав Близького та Середнього Сходу. Після смерті Узун Хасана держава Аггоюнлу в результаті внутрішніх міжусобиць стала поступово слабшати. 1499 року вона вже розкололася на дві частини, а в 1501 році поступилася своїм місцем державі Сефевідів- Гизилбашів, яку створив онук Узун Хасан Ісмаїл.