Пошук

ТВОРИ / ДІАСПОРА

Талят Алієв (Посол Азербайджану в Україні): Вельмишановний пане Президенте !

Дозвольте мені від імені всіх, хто прийшов сьогодні на цю зустріч з Вами азербайджанців сказати Вам: "Ласкаво просимо на українську землю!" і передати Вам наші найщиріші вітання, висловити нашу вдячність за Ваші зусилля, спрямовані на обговорення на такому високому рівні питань економічного співробітництва між країнами-членами ГУУАМ, висловити нашу вдячність за Вашу працю, спрямовану на підвищення добробуту азербайджанського народу, розвиток і зміцнення азербайджанської державності, на те, щоб наша країна була гідно репрезентована у світовому співтоваристві. Бажаємо, щоб Аллах дав Вам міцного здоров`я й довгих років життя.

Від імені півмільйона азербайджанців, які проживають в Україні, всієї нашої діаспори хочу Вам сказати, що ми підтримуємо Вашу внутрішню і зовнішню політику. Ми докладемо всіх зусиль, щоб у 2003 році Ви - і у цьому немає сумнівів - перемогли на президентських виборах. Рекомендації, які Ви дали на 1-му з`їзді азербайджанців світу, ми візьмемо на озброєння, ще більше зміцнимо нашу діаспору й завжди будемо Вам підпорою.

Пане Президенте, більшість з тих, хто сьогодні тут зібрався, саме ті, кого Ви, у 70-ті роки, будучи керівником Азербайджану, направляли на навчання до відомих університетів СРСР. Всі вони - Ваші послідовники. Вони пишаються цим. Знаменно, що засновники Конгресу азербайджанців в Україні є так само вашими послідовниками.

Гейдар Алієв: Дуже дякую. Часу в нас мало, тому я хочу поставити вам декілька запитань. Після того, як одержу на них відповіді - я висловлю свою думку. Серед тих, хто сьогодні зібрався тут є представники лише Кримської області чи є представники й інших областей ?

Талят Алієв:  Сьогодні тут зібралися азербайджанці з 15 областей України. Це активісти регіональних відділень Конгресу.

Гейдар Алієв: Добре, це вже немало. Скільки азербайджанців проживає в Кримській області ?

Талят Алієв: В Кримській області азербайджанців близько 15 тисяч.

Гейдар Алієв: Скільки їх представників присутні тут ?

Талят Алієв: Тут четверо представників.

Гейдар Алієв: Нехай встануть. Сідайте. Що ще хочете мені сказати ?

Талят Алієв: Я прошу надати слово для вітання голові Конгресу, а також одному-двом активістам Конгресу.

Гейдар Алієв: Будь-ласка.

Талят Алієв: Октай Ефендієв...

Октай Ефендієв (голова Конгресу азербайджанців України): Шановний пане Президенте, насамперед дозвольте мені від імені всієї 500-тисячної діаспори вітати Вас і сказати, що кожний азербайджанець вважає для себе за велику честь те, що Ви, видатна особистість, знайшли час для зустрічі з нами. Висловлюємо Вам щиру вдячність. У 1997 році під час Вашого візиту до України Ви зустрічалися з представниками діаспори. Наш Конгрес став першою структурою такого роду, яка була створена за межами Азербайджану на основі даних Вами рекомендацій та порад того часу. Окрім цього, з почуттям гордості я також хочу сказати, що Конгрес є єдиною організацією азербайджанців України, яка заснована на національних принципах, не має альтернативи й працює на принципах централізму. Конгрес співпрацює з усіма областями, і це забезпечує консолідацію азербайджанців. Окрім цього, Конгрес тісно взаємодіє з Посольством Азербайджану в Україні. Ми з паном Талятом Алієвим зустрічаємося щодня. Проводимо діяльність згідно з політикою Азербайджанської держави, яку проводите Ви. Через засоби масової інформації Конгресу ми прагнемо донести до кожного азербайджанця, проживаючого в Україні відомості про події, які відбуваються в Азербайджані. Це створює хороші умови для нашої консолідації.

Якщо дозволите, я розповім про це детальніше.

Гейдар Алієв: Не потрібно детально, я сам поставлю запитання. Ти керівник Конгресу азербайджанців в Україні ?

Октай Ефендієв: Так.

Гейдар Алієв: Дуже добре. Ти сам у Києві живеш ?

Октай Ефендієв: Так, я живу в Києві.

Гейдар Алієв: А де ти працюєш ?

Октай Ефендієв: Крім роботи у Конгресі, я - член правління ради з національних питань при Президенті України, член координаційної ради азербайджанців світу, створеного на з`їзді, який пройшов в Баку.

Гейдар Алієв: Дуже добре. А чи працюєш ти за фахом ?

Октай Ефендієв: Я - ділова людина. Я керівник інвестиційної компанії. Але через велику зайнятість у Конгресі, на жаль, я не можу приділяти їй багато часу.

Гейдар Алієв: Ти працюєш як бізнесмен чи ні ?

 

Октай Ефендієв: Так, я працюю.

Гейдар Алієв: Який стан справ у твоїй компанії ? Чи маєш ти прибуток ? Нехай ніхто нічого не приховує. Це реалії нашого життя. Я хотів би, щоб азербайджанці займали посади в державних структурах, але більше цього, я хотів би, щоб вони стали відомими бізнесменами. Тому що, якщо він стане бізнесменом, то це принесе користь як його діаспорі, так і добробуту народу загалом. І тому відповідай на мої запитання без ніяковості, вільно.

Октай Ефендієв: Пане Президенте, моя компанія має хороші прибутки, я добре заробляю. В моїй компанії працює багато азербайджанців.

Гейдар Алієв: Зрозуміло, що ти людина не бідна. Знаю, що Конгрес об`єднує азербайджанців у всіх 25 областях. Як ти вже казав, тут немає альтернативної організації. Це дуже хороший факт. Взагалі консолідація азербайджанців в Україні, можна сказати, пройшла раніше всіх і на більш якісному рівні, ніж в інших країнах колишнього СРСР. У мене є ще одне запитання: Чи має Конгрес своїх представників у місцевих органах влади ?

Октай Ефендієв: Пане Президенте, нещодавно відбулися вибори до місцевих органів влади та до Верховної Ради. 9 представників Конгресу було обрано депутатами районних, міських та обласних рад.

Гейдар Алієв: А чи є серед азербайджанців депутати в українському парламенті ?

Октай Ефендієв: На жаль, в українському парламенті азербайджанців немає. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб на наступних виборах до Верховної Ради України було висунуто декілька азербайджанців.

Гейдар Алієв: На якому місці за чисельністю діаспори ви після росіян в Україні ?

Октай Ефендієв: На третьому місці. На першому - росіяни, на другому - кримські татари, на третьому - азербайджанська діаспора.

Гейдар Алієв: Залишимо осторонь російську діаспору. Що ви можете сказати про вірменську діаспору ?

Октай Ефендієв: Пане Президенте, вірменська діаспора в Україні дуже слабка. Я не цікавився, не знаю скільки їх є. Вони не мають якої-небудь сильної організації, яка б була заснована на національних принципах.

Гейдар Алієв: У тому і полягає твоя помилка, що ти не цікавився. Ти повинен був цікавитися.

Октай Ефендієв: За моїми відомостями, до недавнього часу у них не було такої організації.

Гейдар Алієв: Можливо, по всій Україні й немає, але я мав бесіду з Президентом Кучмою, і він мені сказав,що вірмени хотіли взяти владу в свої руки в Ялті. А у вас про це немає відомостей. Кучма сказав, що він направив спеціального представника Президента до Ялти і він попередив цю акцію. А ти говориш, що вірмени не мають сили. Якщо у них немає сили, то як в такому місті, як Ялта, де немає переважної більшості вірменського населення, де проживає багато росіян, українців, з давніх-давен багато татар, вони не так давно хотіли захопити владу в свої руки. А ви про це не знаєте. Це свідчить про те, що у вас мало інформації. І тому я не задоволений тим, що ви не знаєте про чисельність вірмен, не цікавитесь цим. Тому знайте, що в усіх країнах, суперниками азербайджанців, я висловлююсь м`яко, насправді - ворогами, є вірмени.

Наприклад, яка чисельність грузинської діаспори в Україні ?

Октай Ефендієв: Їх дуже мало. Проте в українському парламенті є 5 депутатів грузинської національності.

Талят Алієв: Пане Президенте, не 5, а 2 депутати.

Гейдар Алієв: П`ять.

Талят Алієв: Серед них є осетин і аджарець.

Гейдар Алієв: Ні, п`ять. Сьогодні мені про це сказали і Кучма, і Шеварднадзе. Бачите, я маю більше інформації, ніж ви.

Знаєте, не хвилюйтесь у зв`язку з моїми дещо різкими запитаннями. І не думайте, що Гейдар Алієв прийшов і почав вас критикувати. Річ у тім, що я хочу, щоб ви поряд з тим, що ви робите, знали б, що повинні робити ще більше.

Не маю часу слухати вас. Я хочу висловити вам свої думки. Вони прозвучали на з`їзді азербайджанців світу. Але конкретно для вас - азербайджанців, які проживають в Україні - я хочу сказати наступне. Я вже зазначав, що дійсно азербайджанці, які проживають в Україні, консолідувалися раніше за всіх інших азербайджанців, які проживають в республіках колишнього Радянського Союзу. І ця консолідація проходила в здоровому руслі. Зараз я бачу, що ваш Конгрес є здоровим за духом. Тобто немає інтриг, конкуренції, заздрості по відношенню один до одного, немає будь-яких інших явищ. Можливо, я не маю рації ?

Октай Ефендієв: Правильно.

Гейдар Алієв: Якщо й є, то їх так мало, що я не можу цього побачити. Ці риси притаманні кожній людині. Особливо азербайджанцям. Тому я кажу про це. Я говорю ще й тому, що, наприклад, в Росії, ми часто зустрічаємося з подібними фактами. В самій Москві кожний бажаючий створив для себе азербайджанське товариство. Це недопустимо. Ділова людина, він має гроші та все інше, це чудово. Але він повинен знати яку мету переслідує робота, яку він проводить. Якщо він хоче зібрати навколо себе певну кількість азербайджанців і робити свої справи, то це не громада. Нехай створює фірму і працює. Якщо дійсно він має наміри щось зробити для своєї Батьківщини, народу, нації, незалежного Азербайджану, у такому випадку діяти за таким принципом не можна.

Знаю, що жити на чужині нелегко. Кожна людина народжується, росте, має своє коріння, родичів, рідну землю. Кожна людина прив`язана до цих місць. Але подібні настрої існували сто років тому. В останнє століття світ настільки змінився, що спостерігається велика міграція людей. Так відбувається не лише в нашому регіоні, на колишньому радянському просторі, але й всюди у світі. Сьогодні ніхто не в змозі управляти процесами, які відбуваються у світі. Це об`єктивні процеси. Ми, азербайджанці, так чи інакше беремо участь у цих процесах. Наприклад, я вважаю, що виникнення такого міграційного процесу для наших азербайджанців, які залишивши свою землю, живуть в інших країнах світу, знаходять собі роботу там, будують свою життя, посідають певне місце в суспільстві, - всі ці факти слугують нашим загальнонаціональним інтересам. Тому я говорив про те, що важко жити на чужині, керуючись старими ідеями. Сьогодні нічого важкого немає. Людина живе там, де їй добре. Вона переселяється туди, де їй краще живеться. Він живе там, де має кращі умови для своєї родини. Проте людина ніколи не повинна забувати своє коріння, свою землю, Батьківщину, свою мову. Вона не повинна забувати свою релігію, свої національні традиції. Причому одна справа - не забувати цього - я пам`ятаю це, це живе в моїй пам`яті, так, це особливість моєї нації - і зовсім інше - зберегти це, розвивати.

Таким є наш принцип в незалежному Азербайджані. Ми є європейською державою. Але якщо говорити про коріння, то ми належимо до мусульманського світу. Ми є людьми, які протягом довгих років жили й зростали з ісламом, національними моральними цінностями мусульманської нації. Проте після того, як у 20-му столітті Азербайджан увійшов до складу Росії, зокрема, після початку розвитку нафтової промисловості, Європа стала виявляти великий інтерес до Баку, до Азербайджану. Після того, як збільшилась кількість ділових людей, які прийшли сюди, в Азербайджані укорінилися, стали розвиватися європейські моральні цінності, загальнолюдські цінності.

Ми поступово європезуємося . З огляду на географію, ми знаходимося в Європі. Разом з тим, ми відрізняємося від інших європейських націй тим, що ми маємо коріння, історія яких налічує тисячоліття. Одна з переваг азербайджанського народу полягає в тому, що його прогресивні представники протягом короткого історичного часу змогли долучитися до європейських цінностей, розбудили наш народ, наблизили його до Європи.

Я не буду називати всіх наших письменників, поетів, діячів кінця 19 століття, які прогресивно мислили. Достатньо взяти одного Узеіра Гаджибекова. Чого тільки він не створив для нас! Узеір Гаджибеков, як представник народу, який не дозволяв жінкам ходити без чадри, який жив у забобонах, написав у 1908 році свою славнозвісну оперу "Лейлі й Меджнун" ( а опера, як відомо, є жанром європейського театрального мистецтва ) чи оперету "Аршин мал алан", створив також твір "Не та, так ця", інші твори, і зробив це не для того, щоб розсмішити людей чи примусити їх плакати.

"Лейлі й Меджнун" - це, насправді, давня східна легенда. Створивши цей твір за мотивами поеми Фізулі й показавши його глядачам, він продемонстрував східну філософію, глибину східного світу, показавши якою відданою може бути людина. Того часу можна було на пальцях перерахувати тих, хто прочитав "Лейлі й Меджнун" . Але, поставивши на сцені оперу в 1908 році, коли панували забобони, подарувавши людям цю любов, чисті, високі почуття, він показав наскільки здорове моральне коріння нашого народу.

Він створив оперету "Аршин мал алан" не для того, щоб смішити людей, подарувати їм чудові пісні. Він показав, що наші тодішні звичаї і традиції не дозволяли людині бути вільною. Наречений не міг побачити навіть свою майбутню обраницю. ЇЇ повинні були побачити, обрати, привести в дім нареченого тітка або ще хтось з родичів. Ви сьогодні зможете створити сім`ю таким чином, без кохання? Не маючи почуттів, ви не зробите це не лише для того, щоб створити сім`ю, але навіть для того, щоб зустрічатися певний час. Після створення таких геніальних творів як, "Аршин мал алан" чи "Не та, так ця" наш народ прокинувся. Ми європеїзувалися не лише в музиці, але й в науці, літературі, в усіх галузях - техніці, промисловості. Ми стали європейською державою. Тому ми хочемо, щоб наші співвітчизники жили в Україні, Росії, Німеччині, де завгодно, але зберігали свої національно-моральні цінності. Щоб вони не забували своєї релігії, звичаїв та традицій, у той же час володіли мовою країни, у якій живуть. Щоб знали звичаї та традиції цієї країни. Щоб знали і те, і це. В такому випадку ми стаємо багатшими. Якщо тут українець знає свою мову, свої звичаї та традиції, то багато хто з вас знає і українську, і російську, і свою рідну мову. Ви знаєте смак і українських продуктів харчування й напоїв, а також і аромат азербайджанського чаю. Одна - наша традиція, друга - їхня.

Таким чином, я хочу, щоб ви прижилися тут. Це моя політика. 33 роки тому, 14 липня 1969 року, в такий же спекотний день мене було призначено керівником Азербайджану. З тих часів я роблю все можливе для того, щоб розвивати, піднести мій народ, азербайджанську націю на певний щабель. Одним із шляхів я бачу в тому, щоб азербайджанці жили не тільки в Шамасі, Нахчивані, Кяльбаджарі чи в Маштазі. Нехай буде і Маштага, але нехай він працює і в Запоріжжі, чи, можливо, в іншому місті, нехай їздить, приймає своїх родичів. Як голова цього Конгресу він заробив чималі гроші, має прибуток і ні в чому не має потреби. Завтра він, напевно, допоможе тому, хто цього потребує. Чи не так ?

Голос з місця: Він допомагає і зараз.

Гейдар Алієв: Допомагає. Сьогодні у нас вільна економіка, ринкова економіка. Лише вправні люди можуть домогтися успіху за ринкової економіки.

Хто має успіх, значить, той багатії. Згодом запускає це багатство в обіг, отримує прибутки, стає ще багатшим. Потім з`являється можливість допомогти своєму народові. Тому живіть тут. Благословляю вас на це. Не поспішайте повертатися на Батьківщину.

Не знаю, чи відомо вам що відбувається в Азербайджані ? Я вже 9 років Президент незалежного Азербайджану. Через рік у нас будуть вибори. Виповниться 10 років мого перебування там. Але за Конституцією я маю право бути обраним ще на 5 років. Я використаю це право і висуну свою кандидатуру на президентських виборах. Думаю, що наш народ знову виявить мені довіру. Бо я, як бачите, виправдовую його довіру. Азербайджан буде розвиватися. Але у нас є опозиція, погана опозиція. Не знаю, чи потрапляють до вас їх газети чи ні, які на всіх 24 сторінках зводять наклепи на Гейдара Алієва. Я багато прожив, бачив багато негативного. Але в житті ще не зустрічав нічого бруднішого за статті, які з`являються в опозиційних газетах в умовах свободи слова та друку.

Деякі мені кажуть: "Пане Президенте, як ви таке терпите. Ви така людина, історична особа" . Дійсно, ці слова говорять повсюди. Одна справа - президент Азербайджану, зовсім інше - Гейдар Алієв як особистість. Мене скрізь поважають як особистість. Тому я не рік і не два в політиці. Немає у світі такої людини, яку б усунули від політики, від Кремля, звільнили з усіх високих посад, і котра б знову була обрана керівником азербайджанського народу і стала б президентом. Я був керівником Азербайджану і в радянський період, і є зараз президентом незалежного Азербайджану. Мене поважають скрізь. Іноді кажуть: "Вимагайте відповідальності". А я відповідаю : "Що ж робити, я оголосив демократію і свободу слова. Хто як розуміє свободу слова, той так і діє" . Я вже не можу виправляти їх. Зараз моя доля така, що в ім`я служіння народу, я повинен зносити будь-які наклепи. Проте щодня своєю роботою, своєю поведінкою, моральністю я доводжу, що ця брехня і наклепи до мене не пристануть. Народ ніколи не вірив і не повірить цьому.

Хочу сказати вам наступне: ті, хто критикує мене стверджують, що населення Азербайджану знаходиться в тяжкому становищі, не може прогодуватися, рівень життя дуже низький. Ви приїжджаєте до Баку, бачите наше життя, побут. Чи можна стверджувати що все погано ?

Три дні тому до Баку прибув високопоставлений представник Міжнародного валютного фонду. Він сказав, що Азербайджан знаходиться на 1-му місці серед країн СНД за економічними показниками. Це не наша думка, а думка Міжнародного валютного фонду, який знаходиться у Вашингтоні й керує світовою фінансовою системою. Вони кажуть одне, а ці стверджують, що азербайджанський народ вмирає з голоду, тому 2 мільйони азербайджанців живуть за межами своєї країни. Я пояснюю їм, що політику, спрямовану на те, щоб азербайджанці жили за межами нашої республіки я розпочав ще 30 років тому. У той час нічого подібного не було. Я ж у той час хотів, щоб частина азербайджанців, які має можливість, жила б за межами Азербайджану. Нехай живуть в Україні, Білорусі, Німеччині, де хочуть, нехай через них люди пізнають Азербайджан. Розумієте? На Південному Кавказі нас багато. Але, на жаль, коли нас порівнюють з сусідніми націями, то їх знають більше, ніж нас. Хочу вам сказати, що деякий час тому вірмени намагалися захопити владу в Ялті, і це було не випадково. До того ж, Леонід Кучма сказав мені, що тут орудує декілька бандитських загонів, які конфліктують один з одним. Оберігайте себе від цих бандитських груп.

Грузин в Україні значно менше, ніж вас, проте, у парламенті п`ятеро грузин. Грузини - дружній нам народ, я радий цьому. Але й ви повинні обрати декілька депутатів.

Знаєте, наші азербайджанці поки ще не звикли жити за межами свого села, своєї вулиці, свого дому, свого міста. Таких більшість. Пам`ятаю, свого часу, в 1970-х роках, працюючи в Баку, я направляв ту чи іншу людину до Москви, влаштовував там його на роботу, надавав житло тощо. За рік ця людина приїжджала і казала, що мати не може жити одна, без неї, а дружина казала, що не може жити без сестри. Я запитував: "Чого ж ти хочеш?" Він відповідав: "Поверніть мене назад". Я не хотів повертати цих людей. Але після того, як я залишив посаду, вони повернулися додому. Ви говорите, що декого з вас я направив на навчання. Чудово. Тому ви і є учасниками цих подій. Знаєте, скільки я доклав зусиль, щоб без іспитів направляти на навчання щорічно 800 осіб. Наприклад, азербайджанець не зміг би пройти конкурс в Дніпропетровський інститут. Хтось із присутніх закінчив цей інститут ?

Голос з місця: Так, до того ж є депутатом.

Гейдар Алієв: Дійсно? Ми провели тебе через конкурс в Політехнічний інститут в Баку, пам`ятаєш, а потім направили на навчання без іспитів. Ти поїхав на навчання, отже, ти є одним із тих студентів-іноземців. Про що я говорив вам тоді? Я говорив про те, що ми щорічно направляємо на навчання 800 осіб. Я знаю, що, можливо, частина з них не закінчить навчання. Чому? Людина хворіє, це природно. Можливо, частина з них полюбить цю країну і залишиться там після закінчення навчання. Це теж природно. Того часу я говорив з цього приводу, щоб вони не хвилювалися. Якщо залишаться там і будуть добре працювати, не повернуться на батьківщину, це теж непогано. Можливо якась частина з них протягом 5-ти років навчання одружаться з українками, молдаванками чи росіянками і залишаться там. Адже дружина завжди тягне на свою батьківщину. Ви пустите там коріння і залишитеся. Там будуть жити не лише українці, а й азербайджанці. Нехай дружина - українка, але ж кров в дітях - азербайджанська. Чи не так?

Якщо хтось не може знайти в Баку відповідну роботу і знаходить її в Іркутську, то невже я повинен сказати цій людині, що це гріх? Ніякого гріха у цьому немає. Добре, що працюють за межами республіки. В Азербайджані багато працюючих і всі вони - азербайджанці. А ось в Іркутську чи в Тюмені, Ульянівську, а також і в тих областях, де живете ви азербайджанців мало. Нехай азербайджанців буде більше. Чим більше вас стане, тим більше буде у вас прав. З`явиться більше можливостей стати депутатами. Ви отримаєте можливість працювати в органах влади, накопичите досвід. У вас з`явиться можливість займатися потрібним бізнесом. Ось чого я вам бажаю. Прошу запам`ятати мої слова. Не поспішайте переїжджати до Азербайджану. Будете працювати, рости, з`являться діти, онуки, ви станете багатшими. Коли приїдете до Азербайджану, побудуєте собі добротний будинок, садибу. Ви захочете мати свій будинок і на батьківщині. Тим самим, я не хочу, щоб ви віддалялись від Азербайджану. Я хочу, щоб азербайджанці жили по всьому світу. Розумієте? Скрізь повинні знати наші пісні, наші звичаї. Прошу вас ніколи не забувати, що ви є азербайджанцями. Тенденція до асиміляції в азербайджанців вище, ніж у інших народів. Коли наш азербайджанець добре володіє російською мовою, він починає з іронією ставитися до азербайджанської мови. Такі факти мене дуже засмучують. Наша мова дуже гарна і багата. Азербайджанська мова це мова поезії. Важко знайти іншу таку мову. Тому треба добре ним володіти. Потрібно не лише добре знати мову, але й користуватися нею, цю мову повинні знати ваші діти й онуки. У вашому домі ви повинні дотримуватися азербайджанських звичаїв.

Я знаю, що ви святкуєте Новруз байрами, напевно, і Гурбан байрами. Ви кажете, що відкриваються недільні азербайджанські школи. Створіть ансамбль, нехай буде багато музики. Тут присутній наш міністр культури Полад Бюль-Бюльогли. Він скрізь їздить, бував і в Україні. Все що вам потрібно просіть у нього.

Тому що ніщо так не возвеличує націю, як культура і мова. Ці дві цінності возвеличують націю. Саме мова і культура. Наука і все інше - само собою. От, наприклад, Полад Бюль-Бюльогли був би великим кібернетиком. Хто б його знав ? Працював би в якійсь лабораторії. Але він йде шляхом свого батька, співає й пише музику. Прославляє свій народ. Якби він був кібернетиком, його б ніхто не знав. Його називали б Поладом Мамедовим. Чому він став Поладом Бюль-Бюльогли? Тому що він син Бюль-Бюля ( це не справжнє ім`я його батька). Його назвали так тому, що він чудово співав. А справжнє його ім`я - Муртуза. Свого часу він чудово співав у Шуші, в усьому Карабасі й Азербайджані й отримав ім`я Бюль-Бюль. Це ім`я й зберіглося за ним. Ось і його син назвав себе Поладом Бюль-Бюльогли.

Зараз я поспішаю, повинен їхати, у мене ще є багато справ. Хочу, щоб ви знали: за вами - незалежний Азербайджан. Сьогодні я виголосив тост. Там був Полад, всі іноземці, українці були у захваті. Тост був виголошений за незалежність України. Така велика держава, як Україна, такий великий народ не були самостійними. Вони не були незалежними, тому Україна втратила все національне. Ми теж були такими ж.

В Україні справи краще, ніж у нас, вони належать до слов`янських народів. Ми ж у силу свого мусульманського походження знаходимося далі. Сьогодні Україна є незалежною державою. Я буваю у Києві, інших містах України, бачу, що українська мова вживається. А от попередні часи тут важко було почути українські пісні. Всі пісні виконувалися російською мовою. Сьогодні повсюди звучать українські пісні й українська музика.

Вчора ввечері в резиденції Президента України ми слухали невеликий концерт. Молоді солісти опери, дівчата-українки виконували там гарні пісні українською мовою.

Азербайджан одержав ще більше незалежності, бо раніше на нас звідусіль тиснули. В 1988 році спровокували карабаські події, від яких ми і досі потерпаємо. Розумієте? Нас переслідували, на нашу мову не зважали. Пам`ятаю, проходило засідання бюро Центрального Комітету. Я звичайно говорив і азербайджанською мовою, і російською на засіданнях. Членів бюро будо 7-8 і всі вони володіли російською мовою. Але я почав говорити азербайджанською мовою, другий секретар був росіянином за національністю. Дивлюся - він встає і виходить з кабінету. Я зрозумів, що його вихід з засідання був своєрідним протестом проти ведення засідання бюро азербайджанською мовою. Але чому я, керівник Азербайджану, повинен був говорити російською мовою, в той час, коли всі присутні володіли азербайджанською. Якщо не володієш - запитай у товариша, що поряд, він тобі перекладе. Ось що таке пануючий націоналізм.

Зараз наша країна є незалежною. Проте нас "поранено". 20 відсотків наших земель окуповано. Ми намагаємося розв`язати і це питання. Сьогодні на засіданні ГУУАМ я досить жорстко висловився з цього питання. Я жорстко висловився як на адресу міжнародних організацій, так і на адресу великих держав, Мінської групи. Можливо, не кожен би наважився на такий виступ. Мій виступ був досить різким. Чому? Тому що я захищаю інтереси мого народу, мені нічого не потрібно, я хочу справедливості. Я вимагаю, щоб норми міжнародного права виконувалися, і наші окуповані землі було звільнено.

Коли великі держави заявляють, що визнають територіальну цілісність Азербайджану, а потім, знаючи, що 20 відсотків території Азербайджану знаходяться під окупацією збройних сил Вірменії, заплющують очі на це, і, навіть, пропонують нам знайти спільну мову й домовлятися, значить, вони лицемірять, ставляться до проблеми з позиції подвійних стандартів.

Наша нафтова стратегія, нафтові проекти приносять Азербайджану велику користь, республіка розвивається. Коли сьогодні під час бесіди з президентами я сказав, що минулого року внутрішній валовий продукт у нас збільшився на 10%, а за останні півроку - на 8%, вони здивувалися. За попередні роки внутрішній валовий продукт збільшився на 3-4 %, а минулого року - на 10%.

Я вже сказав про оцінку, яку дав Міжнародний валютний фонд, про те, що Азербайджан із року в рік стає могутнішим. Азербайджан іде шляхом демократії, шляхом ринкової економіки. Ми створюємо умови для ділових людей. Ви, напевно, чули, що цього року я ровів у Азербайджані дві зустрічі з діловими людьми: першу - з місцевими діловими людьми, а другу - з іноземцями. Зараз ми готуємося до третьої зустрічі. Це буде зустріч з державними чиновниками нашої республіки, і я вживатиму дуже суворих заходів. Усі заходи, які ми здійснюємо, спрямовані на розвиток підприємництва, надання допомоги приватному сектору. Приватний сектор є провідною силою й майбутнім нашої економіки. Ми йдемо й будемо йти цим шляхом, долаючи всі перешкоди. За 3-4 роки Азербайджан стане розвинутою, з огляду на економіку, країною.

Бажаю вам здоров`я, успіхів у ваших справах. Матимете час - приїжджайте до Азербайджану. Подивитеся як ми там працюємо. Бажаю вам гідно репрезентувати тут Азербайджан. Дякую.

Переклад здійснено з російської мови за газетою "Бакинский рабочий", 24 червня 2002 року.

© aliyev-heritage.org