23 лютого 1918 року був створений орган вищої влади Південного Кавказу-Закавказький Сейм. Однак виявилися серйозні розбіжності щодо основних питань внутрішньої та зовнішньої політики між фракціями, які входили до складу сейму: азербайджанською, грузинською та вірменською. Проголошення 22 квітня 1918 року Закавказької незалежної федеративної республіки цих розбіжностей не усунуло. 26 травня 1918 року Закавказький Сейм оголосив про свій розпуск, того ж дня грузини проголосили незалежність Грузії. 27 травня мусульманська фракція Сейму створила АзербайджанськуНаціональну раду. Після палких суперечок було прийнято рішення про проголошення державної незалежності Азербайджану та Декларації про незалежність. Було створено Тимчасовий Уряд. У

своєму першому рішенні Республіка заявила про рівні права всіх громадян країни, незалежно від національності, релігії, соціального стану та статі. 16 червня 1918 року Національна Рада і уряд перенесли

центр своєї діяльності з Тіфліса до Гянджі. 15 вересня 1918 року після важких боїв Кавказька ісламська армія під керівництвом Нуру паші звільнила Баку від залишків диктатури Центрокаспія. 17 вересня 1918 року Азербайджанський уряд переїхав до Баку. Одним з великих успіхів Республіки було визнання Азербайджану як незалежної держави 11 січня 1920 року на Паризькій мирній конференції. Перша парламентська республіка на мусульманському Сході-Азербайджанська Народна Республіка, продовжуючи давні традиції державності нашого народу, добилася створення державного інституту, що відповідав сучасному періоду. Історія зародження

національного парламентаризму розпочинається з першого засідання азербайджанського парламенту, що відбувся 7 грудня 1918 року. Створення Азербайджанської Народної Республіки було логічним підсумком подій, що відбувалися в складний політичний період, а також національного пробудження азербайджанського народу. Виникнення в Азербайджані театру, школи та преси нового типу мало великий вплив на реалізацію національної самосвідомості народу. Створення національної армії з метою порятунку нації від більшовицько-вірменських погромів є однією з великих заслуг Республіки. За своїм політичним устроєм, заходами, які здійснювалися у сфері демократичного державного будівництва, а також поставленою перед собою метою   Азербайджанська Народна Республіка не відставала від традиційних демократичних республік Європи. В результаті агресії Радянської Росії 28 квітня 1920року суверена азербайджанська держава припинила існування.