У XVI столітті Азербайджан був суспільно-економічним, політичним, культурним та ідеологічним центром держави Сефевідів (1501- 1736рр.). До складу держави Сефевідів входили: Азербайджан, Іран, Південний Туркменістан та сучасний Афганістан (виключаючи область Балх), Іракі-Араб та інші території. Основи азербайджанської держави Сефевідів було закладено Шахом Ісмаїлом I. З 1499 року почалася напружена військово-політична діяльність Шаха Ісмаїла I, який здобув хорошу освіту і виховання. Ставши шахом в 1501 році, створивши нову державу, Ісмаїл I за короткий термін перетворив її на могутню імперію. Назва династії, що стояла на чолі держави Сефевідів, пов’язана з ім’ям глави вчення сефевійє, азербайджанського тюрка за походженням, Шейха Сафіяддіна Ісхага Ардебілі. Столицею держави Сефевідів у різний час були міста Тебріз (1501-1555), Газвін (1555-1598) і Ісфаган (з 1598 року). Найбільш розвиненою з громадської, економічної, культурної точок зору провінцією держави Сефевідів був Азербайджан. Племена гизилбашів Азербайджану (згадка держави в джерелах як «держави гизилбашів» також виникає саме з цієї історичної реалії) та ардебільські феодали відігравали в державі Сефевідів провідну роль. Син Шаха Ісмаїла I Тахмасіб I продовжив політику об’єднання азербайджанських земель. 1538 року державу Ширваншахів було скасовано і вона ввійшла до складу азербайджанської держави Сефевідів, а 1551 року до нього була приєднана територія Шекі. З

кінця XVII століття в державі Сефевідів почався період глибокої економічної та політичної кризи. У березні 1736 року на церемонії коронації в Мугані Надир Афшара було оголошено феодалами шахом. Таким чином, правлінню династії Сефевідів був офіційно покладений край.