Державні свята й пам’ятні дати Азербайджанської Республіки.


    
Червоним
 кольором  позначені  державні  вихідні.  Зеленим кольором  позначені  фестивалі,  пам’ятні дати  тощо,  які  мають  велике  значення  для  країни,  але  не є  святами у прямому  змісті  цього  слова.

1-2  січня
















 

Новорічне  свято

"Январь" ( латинською  мовою " январус"  названий  на  честь  Римського  бога   Януся. За григоріанським  календарем  є  першим  місяцем  року. Григоріанський  календар було  прийнято  в 1582 році. В  Росії за  наказом Петра I перейшли  на Юліанський календар. За цим  Указом 1-е січня  -  день  народження  Іісуса - було прийнято  за  початок  року   і   XVIII століття  розпочалося з 1-го січня 1701 року.

У  1918 році за  декретом глави  уряду  Радянської Росії    В.І.Леніна  було прийнято   григоріанський календар.  Таким чином,  якщо новий  рік до цього часу починався 13-го січня, то тепер  Новий рік почав свій рахунок з 1-го січня, і цей день вважається  вихідним.
В  Азербайджанській  Республіці діє цей календар   і          1-е січня  є  вихідним днем.З 2006 року  1-2 січня вважаються  святковими  днями і є  вихідними,  неробочими.
        
Примітка: з 2006 року діє правило,  за яким,  якщо
святковий  день  збігається з  вихідним, то  наступний день  вважається  неробочим. 

20  січня

 

День  всенародної скорботи

20  січня  вписано в історію азербайджанського народу    як  одна  із    найкривавіших трагедій.

Терористичний акт, по-звірячому здійснений в той день  військовою машиною колишньої радянської держави проти азербайджанського народу, чорною сторінкою буде вписаний до історії людства як один із найважчих злочинів проти гуманності. Розправа з мирним населенням , яке  піднялося на боротьбу за національне  звільнення, територіальну цілісність своєї  країни, вбивства та поранення сотні невинних людей, в результаті  масового терору, напередодні падіння тоталітарного радянського режиму  знову продемонструвало  усьому світові  його злочинну суть.Введення  в Баку  військ великого контингенту, підрозділів спеціального призначення та внутрішніх військ Радянської Армії  супроводжувалося особливою жорстокістю та звірствами. У той же час  Азербайджан зазнав також агресії з  боку сусідньої Вірменії. У цих умовах радянське керівництво не лише не вжило рішучих дій для попередження конфлікту, а, навпаки, до  військового складу частин, які було введено до Азербайджану, були включені вірменські солдати та офіцери, мобілізовані із Ставрополя,  Краснодара й Ростова, вірмени, які служили в радянських військових частинах, і, навіть, вірмени-курсанти.
Введений до Баку військовий контингент – за деякими відомостями він налічував близько 60 тисяч  військовослужбовців – пройшов значну психологічну  підготовку ( за звітами незалежних  військових експертів організації "Щит" ): " Вас ввели в Баку, щоб ви захистили росіян, яких по-звірячому знищує місцеве населення; екстремісти знаходяться на дахах будинків навколо Сальянських казарм ( територія розташування головного військового гарнізону в Баку) розмістилися снайпери. Лише на цій ділянці є 110 вогневих  точок; будинки, квартири  заполонені озброєними людьми з Народного  Фронту  Азербайджану, з їх боку ви зазнаєте сильного автоматного та кулеметного обстрілу.
Керівництво радянської  імперії на чолі з Михайлом Горбачовим   дуже майстерно скористалося  в Баку "російською та вірменською картою". Нібито війська було введено  в  Баку, щоби захистити  родини військовослужбовців, попередити  насильницький захват влади "націоналістами-екстремістами". Насправді ж, це було справжнє лицемірство,  зухвала брехня. Якби навіть насправді "аргументи"  радянського керівництва й були  схожі на правду, не було необхідності направляти до Баку з ніг до голови озброєне військо. На той час тут знаходилося 11,5 тисяч  солдат внутрішніх військ, численні  військові частини Бакинського гарнізону, які підпорядковувалися Міністерству оборони, а також сили протиповітряної оборони.  Командування  4-ї  армії також  розміщалося  в  Баку.
Незважаючи на  все це,  19 січня  1990 року Михайло  Горбачов, грубо порушивши  статтю 119 Конституції  СРСР і статтю 71  Конституції  Азербайджанської РСР, підписав  Указ про  введення  в Баку  надзвичайного стану.  Але  19 січня  о 19.27 група "Альфа"  КДБ  СРСР  підірвала енергоблок   азербайджанського  телебачення,  в результаті чого показ  телепередач у  республіці  було  призупинено.
А вночі війська  ввійшли до  міста й  учинили  розправу над населенням. До  вступу  в силу  Указу  М.Горбачова, тобто  до 00 год  20 січня  було  вже  вбито  9  людей. А відомості  про  введення  в   Баку надзвичайного  стану  було доведено до  населення  лише  20 січня  о 7-й  годині  ранку  по  республіканському  радіомовленню.  До того  часу  число вбитих  уже  досягло  100 осіб.  У  той же  час  високопосадові  емісари  Горбачова, які  прибули  до  Азербайджану, брехливо  заявляли, що  в  Баку надзвичайний  стан  вводитися не буде.
Таке  жалюгідне   обличчя  мало  керівництво  радянської  імперії  на  чолі  з  Михайлом  Горбачовим, руки  якого  були  в  крові  сотень  людей,  і  який  пізніше  був  удостоєний   Нобелевської  премії  миру(?!)
Танки й  БТР зрівнювали  із землею  все  на  своєму  шляху,  військовослужбовці  безжалісно  обстрілювали  все  навкруги. Кулі  наздоганяли  людей  не  лише  на  вулицях,  але  й  в  автобусах  і  в  своїх  квартирах.  Машини  "швидкої  допомоги",  які  під'їжджали  за пораненими,  і  медичні  працівники  також  зазнали  обстрілів.  Впродовж  декількох  днів  було  вбито  137,  поранено  близько  700,  незаконно  заарештовано  понад  800  осіб.

26  лютого

 

День Ходжалинського  геноциду  і  національної   скорботи

В  ніч  з  25 на 26  лютого  1992  року  вірменські   озброєні  формування   за  підтримки  важкої  техніки  та  особового  складу  366-го  мотострілкового  полку  колишнього  СРСР,  розквартированого  в  місті  Ханкенді,  здійснили  загарбання  міста  Ходжали.
Штурму  міста  передував  масований  обстріл  із  артилерійських  гармат,  важкої  військової  техніки,  розпочатий  ще  ввечері  25  лютого.  В  результаті чого в  місті  спалахнула  пожежа,  і  до  п’ятої  години  ранку  26  лютого  місто  майже  повністю  було  охоплено  полум’ям.  Населення, яке  залишилося  в  місті,  приблизно  2500 осіб,  було  змушено  залишити  свої  рідні  домівки  з  єдиною  надією  пробитися  у  напрямку  міста  Агдам -  районного  центру,  який  був  найближчим  пунктом,  населеним   переважно  азербайджанцями.
Проте   цим  задумам  не судилося  збутися. Вірменські  озброєні  формування  за  сприяння  військової  сили  мотострілкового  полку  розгромили  місто  Ходжали  і  з  особливою  жорстокістю  вчинили  розправу  над  мирним  населенням.   В  результаті  чого  було  вбито  613  осіб. З  них   дітей – 63,   жінок – 106,  літніх людей -70.8  сімей  було  знищено  повністю,   25  дітей  втратили  обох  батьків,  130 дітей  втратили  одного  з  батьків.  Було  поранено  487 осіб,  з  них  - 76  дітей. 
Люди, які  були  у  заручниках - 1275  осіб.  Без  вісті  пропало  150  осіб.
Великих  збитків  було  нанесено  державі  й   особистому  майну  громадян, які  оцінюються  в  5 мільярдів  карбованців ( у цінах на  квітень  1992 року).Ці  цифри  свідчать  про  найкривавішу  трагедію  Нагірно-Карабаського  конфлікту,  який  розпочався  в  лютому  1988 року.

8  березня








 

 

Міжнародний жіночий  день

8 березня  -  міжнародний  день  солідарності  жінок   в  боротьбі за  економічну,  політичну  та  суспільну  рівноправність.  Рішення  про  святкування  Міжнародного  жіночого  дня  було  прийнято  за  пропозицією  Клари  Цеткін  на  2-й  міжнародній  конференції  жінок-соціалісток  у  1910 році  в  Копенгагені.  Вперше  цей день  відзначали в  1911 році  в  Німеччині,  Австрії,  Швейцарії  та  Данії. В  Росії  цей день  почали святкувати  з 1913 року, а  в  Азербайджані  -  з 1917 року.     До  1914 року  свято  відмічали  в  різні  дні.   Проведення  Міжнародного  жіночого  дня  8 березня  стало  традицією  після  того,  як  жінки  Австрії,  Угорщини, Росії,  США  та  інших  держав  домовилися  вважати  цей  день  святковим.З  того  часу  в  усіх  країнах  8-е Березня  відзначають  і  як  День  солідарності  в  боротьбі за  мир.  1965 року  в  Азербайджанській  РСР  8-е березня  було  оголошено  неробочим   святковим  днем.  Після  набуття  Азербайджаном  незалежності  8-е Березня  зберегло  свій  святковий  статус.

Примітка: З  2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день  випадає на  вихідний, то  наступний день  вважається  неробочим.

21 березня 

 

Свято   Новруз

Новруз  святкується  на  честь  приходу  весни  й  знаменує  зустріч  нового  року.  Перший  день  весни  в  календарі  означає  річний  обіг  Сонця.
Історичне  коріння  свята  Новруз  сягає  далекої  давнини,  до  часів  пророка Зардушта і  налічує  3700 – 5000 років.
У давньому  Вавілоні  це  свято  відзначалося  21-го числа Нісана ( березень, квітень) і продовжувалося 12 днів. У кожного  з цих 12 днів  були  свої  обряди й свої  розваги.  У  першій писемній  пам’ятці  зазначається , що  свято  Новруз  з’явилося   в  505 році до нашої ери.
Іслам  надав  Новрузу  відтінок  релігійності.  Проте  великі  просвітителі  Фірдоусі,  Рудакі,  Авіценна, Нізамі, Сааді, Хафізі стверджували, що  свято  Новруз  з’явилося  задовго  до  виникнення  Ісламу. Твори, присвячені  святу  Новруз :  "Сіясетнаме"  Нізамі та  "Новрузнаме"  Омара  Хайама.
Азербайджан, який називають  Країною  вогнів,  має  великі  традиції, пов’язані  з  культом вогню.  Новруз в цьому  культурному  контексті  є  символом  очищення  від  скверни.
Пік  Новрузу – це коли  старий  рік передає  повноваження  новому.  За  давньою  традицією в  цей  день  на честь  Новруза  стріляють  з  гармат і  рушниць. Ще в XIX столітті  про  це  писав  Н.Дубровін: "В  Азербайджані  про прихід  весни  сповістили  в  містах  і  селах  залпи  гармат".  Адам  Олеарій,  учасник  урочистостей   з  нагоди  святкування  Новруза  в  Азербайджані писав: "Астролог, визначаючи  астрономічним  приладом  і  сонячним  годинником  висоту  Сонця,  в  момент  з’єднання  дня  і  ночі (рівнодення), оголосив: "Новий рік настав". І тієї  ж  миті пролунали залпи гармат, з міських веж та фортечних стін почулася музика. Так почалося свято Весни "(1637).

Новруз – веселе  й  улюблене свято. Новруз - це свято, що увібрало в себе традиційні цінності азербайджанського народу.

Примітка: З 2006 року діє правило, за яким,  якщо святковий день   збігається  з  вихідним, то наступний день    вважається    неробочим.

31  березня
 

 

День  геноциду  азербайджанців

День геноциду азербайджанців -  відзначається  щороку  31 березня. В  березні-квітні  1918 року   вірменами  в  Баку,  Шамасі,  на  Мугані  та  в Лянкарані  було  вбито  понад  30 тисяч  азербайджанців,  а  десятки  тисяч  були  вигнані  зі  своїх  земель. Лише  в  Баку  з  особливою  жорстокістю  було  вбито  близько  10 тисяч  азербайджанців,  в  Шамасі  було зруйновано  58  сіл, було  вбито  7 тисяч осіб ( 1653 жінки, 965 дітей ).  На  території  Губи  зрівняли  із  землею 122 села, в нагірній  частині  Карабаху – 150,  Зангезурі – 115,  Іреванській  губернії – 211,  Карській  області – 92 села. Населення, незалежно від  віку та статі, зазнало  геноциду.  В численних  зверненнях  іреванських  азербайджанців ( газета "Ашхадавор"("Трудівник"),  2листопада 1919 року)  зазначалось,  що в  цьому  історичному  місті  азербайджанців  та  його околицях  за  короткий термін  було  зруйновано  88 сіл,  спалено  1920 будинків,  убито  131970 осіб. 

26 березня  1998 року  Президентом  Азербайджанської  Республіки  Г.Алієвим  було  видано  спеціальний  Указ, згідно  з  яким  31 березня  було  оголошено  пам’ятною  датою -  Днем геноциду   азербайджанців.

9  травня

 

День  Перемоги над фашизмом

Друга  світова  війна (1939-1945)  запам’яталася  як  час  жахливих,  трагічних  лихоліть  для  людства.У роки війни (1941-1945) азербайджанський народ показав зразки найбільшого героїзму і відваги як на фронті, так і в тилу. За короткий термін у республіці було сформовано 87 винищувальних батальйонів, 1124 загони самооборони. У 1941-1945 роках  понад 600 тис. хоробрих синів і дочок Азербайджану вирушили на фронт. Азербайджанські дивізії пройшли славний бойовий шлях від Кавказу до Берліна. Близько 130 наших співвітчизників удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 30 нагороджені орденом "Слава". 170 000 солдатів і офіцерів Азербайджану нагороджені різними орденами і медалями СРСР. Двічі Герой Радянського Союзу Азі Асланов, герої Радянського Союзу Ісрафіл Мамедов, Руслан Везіров, Адиль Гулієв, Зія Буньядов, Герай Асадов, Мелік Магеррамов, Мехті Гусейнзаде, генерали Махмуд Абилов, Акім Аббасов, Тарлан Аліярбеков, Гаджібала Зейналов і багато інших своїм героїзмом вписали нові сторінки до історії нашого народу.

У республіці було проведено велику роботу з метою переведення економіки на служіння фронту. За короткий час Баку перетворився на збройний арсенал для воюючої армії. Незважаючи на великі труднощі, наші нафтовики, проявляючи мужність і героїзм, забезпечували пальним фронт і  промисловість.

Під керівництвом академіка Юсиф Мамедалієва була створена нова технологія отримання авіаційного бензину. Завдяки самовідданій праці наших нафтовиків, в історії Азербайджану було досягнуто рекордний показник видобутку нафти - 23,5 млн. тонн "чорного золота", що склало 71, 4% всієї видобутої в СРСР нафти.  У цілому за роки війни нафтовики Азербайджану дали країні 75 млн. тонн  нафти, 22 млн. тонн  бензину та інших нафтопродуктів. Із впевненістю можна сказати, що бакинська нафта  стала одним з основних факторів у перемозі над фашизмом. Досить зазначити чотири з п'яти літаків, п'яти танків, п'яти автомобілів працювали на бакинському бензині. Велика Вітчизняна війна показала масовий героїзм і самовідданість азербайджанського народу.

Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день збігається  з  вихідним, то наступний день вважається неробочим.
.

28  травня

 

День  Республіки

XX століття  ввійшло  в  історію  не  лише  як  століття  розвитку  науки й  техніки,  але й  століття  національного  відродження,  розпаду  колоніальних  імперій,  утворення  національних  держав.
В  результаті   Лютневої  революції,  яка  відбулася в  Росії  1917  року  царське  самодержавство  було  скинуто. В  країні  розвернувся  національно-визвольний рух  пригнічених   царизмом  народів.               28 травня  1918  року   була  створена  Азербайджанська  Демократична  Республіка (1918-1920)  -  перша  світська , демократична  держава  на  ісламському  Сході.  В  історичній  пам’яті  нації  вона  відклалась  як  досвід  азербайджанської  державності.

З 1990 р.  День Республіки  -  день відновлення державної незалежності - відзначається як державне свято.

Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день збігається  з  вхідним, то наступний день вважається неробочим.
.

15 червня

 

День    національного  спасіння  азербайджанського  народу

У жовтні 1991 р. Азербайджан здобув незалежність. Однак перші роки незалежності позначилися вакуумом політичної влади й тотальною кризою основ держави, всіх її інститутів, включаючи армію та органи державної безпеки. Ситуація погіршувалася іредентистською  агресією Вірменії. Влітку 1993 р. в Азербайджані створилася реальна загроза громадянської війни. У цей важкий для Батьківщини час Гейдар Алієв повернувся у владу. 15 червня  1993 Гейдар Алієв був обраний головою Верховної Ради Азербайджанської Республіки. Таким чином, 15 червня увійшло в нашу історію як День національного порятунку. У червні 1997 р. Міллі Меджліс, у згоді з думкою громадськості, оголосив цей день святковим. Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день  збігається з вихідним, то  наступний  день  вважається  неробочим.

26  червня

 

День  збройних  сил Азербайджанськї  Республіки

9 жовтня 1991 Верховна Рада Азербайджанської Республіки ухвалила закон про створення Армії.На основі Указу Президента Азербайджану від 22 травня 1998 року, 26 червня було оголошено Днем Збройних сил.

Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день збігається з вихідним днем, то наступний день вважається неробочим.

18   жовтня

 

День  державної незалежності

30 серпня 1991 на позачерговій сесії Верховної Ради Азербайджанської Республіки була прийнята Декларація про державну незалежність Азербайджанської Республіки.

На історичній сесії Верховної Ради Азербайджанської Республіки 18 жовтня 1991 року було  одноголосно прийнято Конституційний Акт "Про державну незалежність Азербайджанської Республіки".

29 грудня 1991 в Азербайджанській Республіці відбулося всенародне голосування. У бюлетенях референдуму стояло  лише одне питання: "Ви за Конституційний Акт  " Про державну  незалежність  Азербайджанської   Республіки ?""Азербайджанський народ проголосував за державну незалежність.  У травні 1992 р. Міллі Меджліс (парламент) затвердив Державний гімн Азербайджанської Республіки (музика Узеіра Гаджибекова, слова  Ахмеда Джавада) , а через деякий час -  державний прапор та  державний герб із зображенням  восьмикінцевої   зірки з язиками полум'я.

9 листопада

 

День  державного прапора Азербайджанської   Республіки

Державний прапор Азербайджану вперше був прийнятий  як  національний прапор постановою Азербайджанської Демократичної Республіки від                  9 листопада 1918 року і був державним символом до квітня 1920 року. У радянський період нашої історії він був замінений прапором Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки.

Офіційно цей прапор було піднято на території Азербайджану над будівлею Верховної Ради Нахчивану  згідно з постановою Верховного Меджлісу Нахчиванської Автономної Республіки від 19 січня 1990 року. Хоча через вісім днів дану постанову було скасовано Верховною Радою Азербайджанської РСР, на проведеній 17 листопада 1990 під головуванням загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва сесії Верховної Меджлісу Нахчиванської Автономної Республіки прапор Азербайджанської Демократичної Республіки був прийнятий  як  державний  прапор Нахчиванської Автономної Республіки.

Верховна Рада Азербайджанської Республіки, прийнявши 5 лютого 1991 року на вимогу азербайджанської громадськості Закон про Державний прапор, надала триколірному прапору статус державного прапора Азербайджанської Республіки.

Азербайджанська Республіка, що відновила 18 жовтня 1991 року відповідним Конституційним актом свою державну незалежність, проголосивши себе правонаступницею Азербайджанської Демократичної Республіки, прийняла її державні атрибути, в тому числі державний прапор.

Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день  збігається з вихідним, то наступний день   вважається  неробочим.

12  листопада

 

День  Конституції

Прийнята в 1995 р. Конституція Азербайджанської Республіки стала четвертою Конституцією азербайджанської держави, відобразивши її нову історичну модифікацію. Історія конституційного будівництва Азербайджанської Республіки припадає в основному на період перебування в складі  СРСР.

Перша Конституція Азербайджану була прийнята 19 травня 1921 року на I Всеазербайджанскому з'їзді Рад.Нова редакція      Конституції    Азербайджанської Республіки,  що відповідає   Конституції      СРСР   1924 року,  приймалася 14 березня 1925 року  на IV-му Всеазербайджанському з'їзді Рад.  21 квітня 1978 року була прийнята нова Конституція Азербайджанської РСР,  яка відобразила  реалії нового етапу історії країни.   Із  здобуттям незалежності з'явилася необхідність у підготовці нової Конституції. З цією метою була створена спеціальна комісія під керівництвом  Президента Гейдара Алієва. Конституція була прийнята згідно із  народним волевиявленням на референдумі 12 листопада 1995 року.
Конституція 1995 року заклала основи державного будівництва Азербайджанської Республіки. Текст Конституції Азербайджанської Республіки складається з   5 розділів,  12 глав  і 158 статей.12 листопада відзначається в країні як День Конституції Азербайджанської Республіки.

17 листопада

 

День  національного відродження

У перші дні 1988 року почалася   відкрита агресія Вірменії проти Азербайджану. Користуючись потуранням керівництва    Радянського Союзу,  влада Вірменії фактично дала санкцію на вигнання з місць постійного проживання   понад    200 тисяч азербайджанців.

17 листопада 1988 на головній площі Баку - майдані Азадлиг -  почався безстроковий мітинг громадськості Азербайджану ,  яка  висловлювала  свій протест з приводу дій керівництва Вірменії та  Кремля.
З1992 року  день  17 листопада  відзначається  як  День національного  відродження.

31  грудня

 

День солідарності азербайджанців світу   

31  грудня  щороку  відзначається  День  національної  солідарності  азербайджанців.  У  світі  проживають  десятки  мільйонів  азербайджанців: в Ірані( Південний  Азербайджан ),  Туреччині,  Німеччині, Франції,  Великій  Британії,  США,  в  країнах  Ближнього  Сходу  -  1,5-2 млн. осіб.

З утворенням    Азербайджанської   Республіки змінився   громадський  статус діаспори, вона активізувала свою   різноманітну діяльність на благо азербайджанського народу. У 1993 році за Указом Президента   31 грудня оголошено Днем національної солідарності азербайджанців.


Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день  збігається з вихідним  , то наступний день вважається неробочим.


 

Свято  Гурбан

Релігійне свято жертвопринесення  -  Свято Гурбан, щороку  відзначається в усьому мусульманському світі. Релігійний обряд жертвопринесення    існував задовго до Ісламу.

Після другого року хіджри,  року переїзду пророка Мухаммеда з  Мекки до Медіни, в  ісламському світі зародився   новий  зміст обряду жертвопринесення, такий як виплата бідним і знедоленим, милостиня  на виконання побажань. Релігійний обряд жертвопринесення з'явився після випадку з пророком Ібрагімом.    Йому приснилося, що Аллах наказує  віддати  йому  в жертву  сина  Ісмаіла,  щоби впевнитися  у  його  вірі  в  Бога.  Як  справжній  віруючий,  Ібрагім  був  готовий  виконати  наказ  Бога,  так  само,  як  і   Ісмаіл  був  готовий  до  жертовності.

Під час свята Гурбан кожен   знатний   мусульманин повинен  принести в жертву тварину, роздати її   м'ясо бідним і знедоленим. Акт   пожертвування  покликаний духовно підняти людину  до вершин  справжньої  віри. У Корані записано: "Аллаху не потрібні ні м'ясо, ні кров тварини, а тільки ваша віра".
Свято Гурбан відзначається 2 дні

Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день  збігається  з  вихідним, то наступний день вважається неробочим.


 

Свято   Рамазан

Священний місяць Рамазан визначено для мусульман у другому році хіджри (622 рік). Місяць Рамазан вчить людей полюбити всім серцем веління Аллаха, пройшовши через випробування плоті й зміцнення духу.  Цього  місяця мусульмани    дотримуються            посту - оруджлуг.
Історія оруджлуга починається з другого року хіджри, коли в місті Медіна пророк Мухаммед встановив для мусульман місяць Рамазан. Саме в одну з останніх 10 ночей місяця Рамазан Аллах подарував мусульманам Коран. Говориться, що сталася ця подія в ніч з 23-го на 24-е, або ж в ніч з 26-го на 27-е. Ця ніч називається "Лайлат ал-Кадр" - сильна й могутня  ніч.  В  Корані  про  цю  ніч  сказано:  " Ми   цієї  ночі  дійсно  подарували  силу,  могутність;  ця ніч сильніша від  тисячі  місяців;  ангели  спустилися на  землю  і  чекають  наказу  Аллаха;  цієї  ночі  до  світанку  мир "  (97:1-5)

Під час посту оруджлуг не дозволяється в світлий час дня  істи, курити, виконувати подружні обов'язки   тощо.  Від посту звільняються діти, вагітні жінки, ті, хто хворіє  на тяжкі недуги, воїни та мандрівники. Оруджлуг настає з появою нового місяця (Місяця) і триває 29-30 діб. У Корані сказано: "Їжте, пийте, доки розрізняєте чорну нитку від білої, потім дотримуйтесь орудж до настання темряви" (2:187).

Оруджлуг існував ще до Ісламу. Про це сказано в Корані: "Як вам дано доручення дотримуватися орудж, так і вашим попередникам було дано такий же наказ".

Оруджлуг завершується святом ід-ал-фітр. У цей день всі багаті й заможні мусульмани повинні допомагати бідним мусульманам. З 1993 р. свято Оруджлуг відзначається на державному рівні.

Свято Рамазан відзначається 2 дні.

Примітка: З 2006 року діє правило, за яким, якщо святковий день  збігається  з  вихідним, то наступний день вважається неробочим.